крадіжка

ГРАБІ́Ж (напад з метою привласнення чужого майна), ГРАБУ́НОК, ГРАБУВА́ННЯ, ПОГРАБУВА́ННЯ, ДОБИ́ТОК заст., ТАТЬБА́ заст., ГРАБІ́ЖКА діал., РАБУ́НОК діал. Як сарана, налітали вони на села й замки.. і поверталися до коша з отарами овець і баранців. І тоді нові загони заступали їх місце й ішли на грабіж (З. Тулуб); (Пані Люба:) Почалися на шляху грабунки та розбої (С. Васильченко); Долгорукий дуже обачливо запрошував половців, коли ж таке ставалося, то неодмінно умовою ставив перед ханами стримувати воїнів своїх від грабувань і насильств (П. Загребельний); Багратіон в міру сил боровся з безсоромним пограбуванням (П. Кочура); Гайдамаки приїхали з добитків (Словник Б. Грінченка); Той зламав житницю й уволік міх жита, той піймав чужого коня.. — ..скрізь татьба (С. Скляренко); (Олеся:) Трапилася та грабіжка якраз на перший тиждень великого посту (М. Кропивницький); — Мій господар прискаржив мене за рабунок.., але я, бігме, нічого не рабував (І. Франко). — Пор. краді́жка, 1. розбі́й.

КРА́ДЕНЕ ім. (украдені речі), КРАДІ́ЖКА розм., ПОКРА́ЖА розм. Плавні були добрим місцем до схованки краденого (М. Коцюбинський); — Так ти не крала? Чи бач!.. Витрусили крадіжку, а вона, бач, ще й невинна! — викрикувала кума просола (Л. Яновська).

КРАДІ́Ж (таємне привласнення чужих речей, грошей тощо), КРАДІ́ЖКА, ПОКРА́ЖА, КРА́ЖА, ЗЛОДІ́ЙСТВО, ЗЛОДІ́ЙЩИНА розм. Бачить він, що поліція веде межи собою вісімнадцятилітнього хлопця за крадіж (казка); Пшепшинський.. кричав, совався до їх з кулаками, винуючи їх у недавній крадіжці сусідських коней (І. Нечуй-Левицький); Ніхто там покражі й не помітив.., бо нікому ж там той цвілий буханець не був потрібен (О. Ільченко); — Я цілу ніч на обході, — вихвалявся сторож, радіючи, що все добре і немає ніякої кражі (Григорій Тютюнник); — Гущин? Кажуть — піймався на злодійстві (М. Коцюбинський).