кредит

рос. кредит

I

1. Передання у користування на певний строк товарів. грошей з умовою їх повернення. 2. Позика, видана фізичній або юридичній особі у тимчасове користування на умовах повернення, як правило, під проценти. 3. Особлива форма зміни (руху) вартості, продаж товарів з відстрочкою платежу. Розрізняють різні форми кредиту: банківський, комерційний, товарний, споживчий, Гарантійний, іпотечний, міжнародний. За строками користування (повернення) — короткотерміновий, що видається на строк до одного року; середньостроковий- до 5 років і довгостроковий — від 5 до 25, 30 років.

II

права сторона бухгалтерського рахунку (витратна), де фіксуються всі витрати за даним рахунком. На К. активних рахунків записують вибуття цінностей, пасивних — їх надходження. Протилежне — дебет.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кредит — кре́дит іменник чоловічого роду рахунок креди́т іменник чоловічого роду позика Орфографічний словник української мови
  2. кредит — КРЕ́ДИТ, у, ч. Права сторона бухгалтерського рахунку, де записують усі витрачені цінності, а також борги й видатки, зазначені в цьому рахунку; протилежне дебет. Якщо по дебету і кредиту нема ніякої остачі, то в колонках ці затрати не закриваємо (Колг. Словник української мови в 11 томах
  3. кредит — Кошти й матеріальні цінності, що надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий К., товарний К. і... Словник термінів законодавства України
  4. кредит — Позика; мн. КРЕДИТИ, ек. асиґновання. Словник синонімів Караванського
  5. кредит — I кр`едит-у, ч. 1》 Права сторона бухгалтерського рахунку, де записують усі витрачені цінності, а також борги й видатки, зазначені в цьому рахунку; прот. дебет. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. кредит — (позичена сума) позика, асигнування. Словник синонімів Полюги
  7. кредит — [кредиет і креидит] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  8. кредит — Креди́т, -ту; -ди́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. кредит — Борг, позика, довіра, (у рахунк) видаток Словник чужослів Павло Штепа
  10. кредит — КРЕДИ́Т, у, ч., фін. 1. Надання в борг матеріальних цінностей, грошей; позика. Найголовнійша ж притичина, котра зупиняє економічну ходу сільського люду – та, що по селах у нас нема громадського кредиту (О. Словник української мови у 20 томах
  11. кредит — (англ. сredit) 1. права сторона бухгалтерського рахунка: на к. рахунків активу записують всі витрати за даним рахунком, пасиву – надходження їх. 2. позичка на певний строк у грошовій або товарній формі з умовою повернення, як правило, з оплатою процента. Економічний словник
  12. кредит — КРЕДИ́Т (грошовий), ПО́ЗИКА, ПО́ЗИЧКА, РОЗСТРО́ЧКА розм. — Я, — каже, — план озеленення міста виконав! Кредити всі використав! (Остап Вишня); (Маруся:) Нащо ти, Хомо, так на нас утрачаєшся? Коли ми повернемо оту позику (М. Старицький). Словник синонімів української мови
  13. кредит — Надання певної вартості у грошах чи товарах на умовах повернення еквівалента через визначений строк; к. банківський — грошова, опроцентовувана позика, надана банком на визначений термін, а часто і з визначеною метою; к. торговельний — відтермінування оплати поставником. Універсальний словник-енциклопедія
  14. кредит — кре́дит I кре́дит (лат. credit, букв. – він вірить) права сторона бухгалтерського рахунку; на К. активних рахунків записують вибуття цінностей, пасивних – надходження їх. Протилежне – дебет. II кре́дит (лат. Словник іншомовних слів Мельничука