маневр

Значення в інших словниках

1. маневр — мане́вр іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. маневр — В-Й тактичний хід; (дипломатичний) КРОК; ЖМ. виверт, викрут, хитрощі, викрутас, комбінація, хід конем, неґ. махінація; мн. МАНЕВРИ, В-Й тактичні надання; (політиків) хитрування, комбінації, ходи; (паротяга) формування поїздів. Словник синонімів Караванського
3. маневр — -у, ч. 1》 Переміщення військ або флоту з метою створення найдоцільнішого їх згрупування та зайняття найкращої позиції для завдання удару супротивникові. 2》 перен. Спритна, хитра дія для досягнення або уникнення чогось; виверт (у 2 знач.), хитрощі. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. маневр — МАНЕ́ВР, у, ч. 1. Переміщення військ або флоту з метою створення найдоцільнішого їх групування, щоб зайняти найкращу позицію і завдати удару супротивникові. Розділившися на три відділи, рушили [монголи] під горбок трьома стежками .. Словник української мови у 20 томах
5. маневр — мане́вр (франц. manœuvre, букв. – робота рук) 1. Переміщення військ (флоту) в бойових умовах для виконання оперативних і тактичних завдань. 2. Переносно – спритна дія, виверт. Словник іншомовних слів Мельничука
6. маневр — ХИ́ТРОЩІ мн. (неправдиві, нерідко обманні слова, вчинки, хитрий прийом чи задум для досягнення мети), ХИ́ТРІСТЬ, ЛУКА́ВСТВО, КРУТІ́ЙСТВО, ХИТРОМУ́ДРОЩІ мн., розм.; ХИТРИ́НКА розм., ЛУКА́ВИНКА розм. (деяка хитрість, кмітливість); МАНЕ́ВР, ВИ́КРУТ розм. Словник синонімів української мови
7. маневр — Мане́вр, -ру; -не́ври, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. маневр — МАНЕ́ВР, у, ч. 1. Переміщення військ або флоту з метою створення найдоцільнішого їх згрупування та зайняття найкращої позиції для нанесення удару супротивникові. Розділившися на три відділи, рушили [монголи] під горбок трьома стежками.. Словник української мови в 11 томах