орієнтація
рос. ориентация
1. Спрямованість дій економічного суб'єкта й вибір та дотримання вибраного напряму. 2. Спонукання, розпорядження діяти певним чином.
Джерело:
Eкономічна енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- орієнтація — орієнта́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- орієнтація — П. (на кого) покладання надій, курс, ставка; (дія) орієнтування. Словник синонімів Караванського
- орієнтація — [ор'ійеинтац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- орієнтація — -ї, ж. 1》 Дія за знач. орієнтуватися 1); визначення місця свого перебування у просторі або напряму свого руху. || Здатність визначати місце свого перебування у просторі або напрям свого руху. || мат. Великий тлумачний словник сучасної мови
- орієнтація — Напрям Словник чужослів Павло Штепа
- орієнтація — ОРІЄНТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Дія за знач. орієнтува́ти 1 і орієнтува́тися 1; визначення місця свого перебування в просторі або напряму свого руху. Принцип орієнтації кажанів у повітрі нагадує принцип роботи радарних установок (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
- орієнтація — (англ. оrientation) процес, за допомогою якого новий службовець вивчає роботодавця та нову роботу. Економічний словник
- орієнтація — орієнта́ція [франц. orientation, від лат. oriens (orientis) – схід] 1. Визначення положення в просторі (напр., судна). 2. Уміння вибрати напрям, з’ясувати обстановку. 3. Напрям у політиці, поглядах, діяльності. 4. матем. Словник іншомовних слів Мельничука
- орієнтація — Орієнта́ція, -ції, -цією; -та́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- орієнтація — ОРІЄНТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Дія за знач. орієнтува́тися 1; визначення місця свого перебування в просторі або напряму свого руху. До цього часу залишається загадковим чуття орієнтації у птахів, кажанів.. Словник української мови в 11 томах