1. Словник української мови в 11 томах

орієнтація

ОРІЄНТА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Дія за знач. орієнтува́тися 1; визначення місця свого перебування в просторі або напряму свого руху.

До цього часу залишається загадковим чуття орієнтації у птахів, кажанів.., які, переміщуючись на багато тисяч кілометрів, згодом завжди повертаються у певне місце для розмноження (Ком. Укр., 11, 1964, 48);

// Здатність визначати місце свого перебування в просторі або напрям свого руху.

— Ви тут не зіб’єтеся? — питається підполковник, загубивши орієнтацію на плутанині.. доріг, доріжок і стежок (Стельмах, ІІ, 1962, 59);

Тут [у літаку] у тебе ні штурмана, ні радиста.. Зате ж натреновуєш око в орієнтації, налягаєш на техніку пілотування (Гончар, Тронка, 1963, 72).

2. у чому, перен. Уміння розібратися в якихось обставинах, у навколишній обстановці.

Її [Катерину] покинули дві прикмети..: хитрість і блискавичність орієнтації в будь-якій ситуації (Вільде, Сестри.., 1958, 402).

3. на кого — що і без додатка, перен. Спрямування поглядів, діяльності залежно від конкретних умов; розрахунок на кого-, що-небудь у діяльності.

Орієнтація наливайківців на допомогу російського народу — історичний факт (Рильський, III, 1956, 17);

Вчорашні спільники ставали лютими ворогами, орієнтації Петлюри мінялись, як вітер навесні (Стельмах, II, 1962, 50);

Дуже цінною рисою роману ["Бур’ян" А. Головка] була орієнтація читача на колективізацію сільського господарства (Іст. укр. літ., II, 1956, 436).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орієнтація — орієнта́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. орієнтація — П. (на кого) покладання надій, курс, ставка; (дія) орієнтування. Словник синонімів Караванського
  3. орієнтація — [ор'ійеинтац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. орієнтація — -ї, ж. 1》 Дія за знач. орієнтуватися 1); визначення місця свого перебування у просторі або напряму свого руху. || Здатність визначати місце свого перебування у просторі або напрям свого руху. || мат. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. орієнтація — Напрям Словник чужослів Павло Штепа
  6. орієнтація — ОРІЄНТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Дія за знач. орієнтува́ти 1 і орієнтува́тися 1; визначення місця свого перебування в просторі або напряму свого руху. Принцип орієнтації кажанів у повітрі нагадує принцип роботи радарних установок (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  7. орієнтація — (англ. оrientation) процес, за допомогою якого новий службовець вивчає роботодавця та нову роботу. Економічний словник
  8. орієнтація — орієнта́ція [франц. orientation, від лат. oriens (orientis) – схід] 1. Визначення положення в просторі (напр., судна). 2. Уміння вибрати напрям, з’ясувати обстановку. 3. Напрям у політиці, поглядах, діяльності. 4. матем. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. орієнтація — Орієнта́ція, -ції, -цією; -та́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. орієнтація — рос. ориентация 1. Спрямованість дій економічного суб'єкта й вибір та дотримання вибраного напряму. 2. Спонукання, розпорядження діяти певним чином. Eкономічна енциклопедія