орієнтація

орієнта́ція

[франц. orientation, від лат. oriens (orientis) – схід]

1. Визначення положення в просторі (напр., судна).

2. Уміння вибрати напрям, з’ясувати обстановку.

3. Напрям у політиці, поглядах, діяльності.

4. матем. Поширення поняття напряму на прямій на інші геометричні образи (напр., орієнтованою кривою є крива з вибраним на ній одним з двох можливих напрямів).

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

орієнтація — орієнта́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
орієнтація — П. (на кого) покладання надій, курс, ставка; (дія) орієнтування. Словник синонімів Караванського
орієнтація — [ор'ійеинтац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
орієнтація — -ї, ж. 1》 Дія за знач. орієнтуватися 1); визначення місця свого перебування у просторі або напряму свого руху. || Здатність визначати місце свого перебування у просторі або напрям свого руху. || мат. Великий тлумачний словник сучасної мови
орієнтація — Напрям Словник чужослів Павло Штепа
орієнтація — ОРІЄНТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Дія за знач. орієнтува́ти 1 і орієнтува́тися 1; визначення місця свого перебування в просторі або напряму свого руху. Принцип орієнтації кажанів у повітрі нагадує принцип роботи радарних установок (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
орієнтація — (англ. оrientation) процес, за допомогою якого новий службовець вивчає роботодавця та нову роботу. Економічний словник
орієнтація — Орієнта́ція, -ції, -цією; -та́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
орієнтація — ОРІЄНТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Дія за знач. орієнтува́тися 1; визначення місця свого перебування в просторі або напряму свого руху. До цього часу залишається загадковим чуття орієнтації у птахів, кажанів.. Словник української мови в 11 томах
орієнтація — рос. ориентация 1. Спрямованість дій економічного суб'єкта й вибір та дотримання вибраного напряму. 2. Спонукання, розпорядження діяти певним чином. Eкономічна енциклопедія