орієнтир
орієнти́р
(від нім. orientieren – орієнтувати)
1. Покажчик.
2. Окремий предмет на місцевості (дерево тощо), за допомогою якого можна визначити своє місцеперебування.
Джерело:
Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- орієнтир — орієнти́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- орієнтир — -а, ч. 1》 Добре помітний предмет, який допомагає орієнтуватися на місцевості. || Спеціальний вказівний прилад, покажчик. 2》 перен. Те, що служить за взірець для наслідування, на що хто-небудь рівняється. Великий тлумачний словник сучасної мови
- орієнтир — Напрямна, указівка, дороговказ Словник чужослів Павло Штепа
- орієнтир — ОРІЄНТИ́Р, а, ч. 1. Примітний предмет, який допомагає орієнтуватися на місцевості. У старому селі була своя композиційна логіка, свій план .. За центр і одночасно орієнтир правила звичайно церква (О. Словник української мови у 20 томах
- орієнтир — ОРІЄНТИ́Р, а, ч. Добре помітний предмет, який допомагає орієнтуватися на місцевості. У старому селі була своя композиційна логіка, свій план.. За центр і одночасно орієнтир правила звичайно церква (Довж. Словник української мови в 11 томах