орієнтир
ОРІЄНТИ́Р, а, ч.
1. Примітний предмет, який допомагає орієнтуватися на місцевості.
У старому селі була своя композиційна логіка, свій план .. За центр і одночасно орієнтир правила звичайно церква (О. Довженко);
Сергій по компасу визначає напрямок, знаходить на ньому орієнтир і, построївши всіх ланцюжком, першим вступає в лісові хащі (І. Багмут);
У космосі зовсім інші масштаби, ніж на Землі, і космонавтам за орієнтири правили материки. Кожний материк, кожний океан має свій характерний колір (з газ.);
Візуальний орієнтир;
// перен. Про те, що може служити за взірець.
Ми постійно стикаємося з посиленим інтересом читача до героя біографічного жанру, бо, зрештою, видатна людина вабить його насамперед як приклад для наслідування, як життєвий орієнтир (з наук. літ.);
Моральний орієнтир.
2. Спеціальний вказівний прилад, покажчик.
Світловий орієнтир.
Значення в інших словниках
- орієнтир — орієнти́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- орієнтир — -а, ч. 1》 Добре помітний предмет, який допомагає орієнтуватися на місцевості. || Спеціальний вказівний прилад, покажчик. 2》 перен. Те, що служить за взірець для наслідування, на що хто-небудь рівняється. Великий тлумачний словник сучасної мови
- орієнтир — Напрямна, указівка, дороговказ Словник чужослів Павло Штепа
- орієнтир — орієнти́р (від нім. orientieren – орієнтувати) 1. Покажчик. 2. Окремий предмет на місцевості (дерево тощо), за допомогою якого можна визначити своє місцеперебування. Словник іншомовних слів Мельничука
- орієнтир — ОРІЄНТИ́Р, а, ч. Добре помітний предмет, який допомагає орієнтуватися на місцевості. У старому селі була своя композиційна логіка, свій план.. За центр і одночасно орієнтир правила звичайно церква (Довж. Словник української мови в 11 томах