1. Великий тлумачний словник сучасної мови

орієнтир

орієнти́р

-а, ч.

1》 Добре помітний предмет, який допомагає орієнтуватися на місцевості.

|| Спеціальний вказівний прилад, покажчик.

2》 перен. Те, що служить за взірець для наслідування, на що хто-небудь рівняється.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орієнтир — орієнти́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. орієнтир — Напрямна, указівка, дороговказ Словник чужослів Павло Штепа
  3. орієнтир — ОРІЄНТИ́Р, а, ч. 1. Примітний предмет, який допомагає орієнтуватися на місцевості. У старому селі була своя композиційна логіка, свій план .. За центр і одночасно орієнтир правила звичайно церква (О. Словник української мови у 20 томах
  4. орієнтир — орієнти́р (від нім. orientieren – орієнтувати) 1. Покажчик. 2. Окремий предмет на місцевості (дерево тощо), за допомогою якого можна визначити своє місцеперебування. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. орієнтир — ОРІЄНТИ́Р, а, ч. Добре помітний предмет, який допомагає орієнтуватися на місцевості. У старому селі була своя композиційна логіка, свій план.. За центр і одночасно орієнтир правила звичайно церква (Довж. Словник української мови в 11 томах