правомірність

рос. правомерность

відповідність діяння (дії чи бездіяльності) окремих громадян або службових осіб, а також актів (наказів, розпоряджень, рішень тощо), виданих державними установами чи підприємствами або громадськими чи кооперативними організаціями, вимогам норм права. За певних обставин правомірним може бути діяння, що зовні виглядає правопорушенням (напр., застосування сили за наявності необхідної оборони). Дії особи, що виконує покладені на неї службові чи професійні обов'язки, є правомірними, якщо вони відповідають законові. Правомірним за певних умов е заподіяння шкоди за згодою потерпілого, якщо ця згода є правомірною. Діяння вважається правомірним також при заподіянні тієї чи іншої шкоди інтересам іншої особи, якщо заподіювач шкоди здійснює право в межах, що встановлені законом.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правомірність — правомі́рність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. правомірність — [правом’ірн'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  3. правомірність — -ності, ж. Абстр. ім. до правомірний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. правомірність — ПРАВОМІ́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до правомі́рний. По-перше, ухвалено закон, який не має зворотної сили. Але якщо під час голосування були допущені порушення, які ставлять під питання правомірність його ухвалення... Словник української мови у 20 томах
  5. правомірність — ПРАВОМІ́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до правомі́рний. В наші дні подекуди піддають сумніву метод реалізму і особливо метод соціалістичного реалізму (заперечуючи і правомірність самого терміна) (Рильський, IX, 1962, 171)... Словник української мови в 11 томах