сан

рос. сан

звання, пов'язане з почесним становищем, високою посадою у службовій ієрархії; звання священнослужителя.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Сан — Сан іменник чоловічого роду річка в Польщі Орфографічний словник української мови
  2. сан — САН, у, ч. 1. У монархічних державах — громадське становище особи, пов’язане з високою посадою. Сеїд забув свій сан і поважність (Тулуб, Людолови, II, 1957, 71); Царський сан; // Високе і почесне становище... Словник української мови в 11 томах
  3. сан — Гідність Словник чужослів Павло Штепа
  4. сан — -у, ч. 1》 У монархічних державах – громадське становище особи, пов'язане з високою посадою. || Високе і почесне становище, що його посідає хто-небудь у певній сфері діяльності, в ритуалах і т. ін. 2》 Звання духовної особи, служителя культу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сан — САН, у, ч. 1. У монархічних державах – громадське становище особи, пов'язане з високою посадою. Сеїд забув свій сан і поважність (З. Тулуб); Царський сан; // Високе і почесне становище, яке займає хто-небудь у певній сфері діяльності, в ритуалах і т. ін. Словник української мови у 20 томах