сан
САН, у, ч.
1. У монархічних державах – громадське становище особи, пов'язане з високою посадою.
Сеїд забув свій сан і поважність (З. Тулуб);
Царський сан;
// Високе і почесне становище, яке займає хто-небудь у певній сфері діяльності, в ритуалах і т. ін.
Вночі богунці пустили під укіс чотири німецьких ешелони, і навіть дід Прокопенко зрозумів, що історія призначила йому високий сан гнівного судді (О. Довженко);
Він вже проголосив себе старшим боярином, і на знак цього високого сану рукав його .. сорочки був перев'язаний білою хусткою (Ю. Смолич).
2. Звання духовної особи, служителя культу.
Вони обидва були кандидатами духовного сану, та не одного були походження (Н. Кобринська);
Один золотий наперсний хрест – ознака сану – прикрашав широкі груди .. січового панотця (Я. Качура).
Значення в інших словниках
- Сан — Сан іменник чоловічого роду річка в Польщі Орфографічний словник української мови
- сан — -у, ч. 1》 У монархічних державах – громадське становище особи, пов'язане з високою посадою. || Високе і почесне становище, що його посідає хто-небудь у певній сфері діяльності, в ритуалах і т. ін. 2》 Звання духовної особи, служителя культу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- сан — Гідність Словник чужослів Павло Штепа
- сан — САН, у, ч. 1. У монархічних державах — громадське становище особи, пов’язане з високою посадою. Сеїд забув свій сан і поважність (Тулуб, Людолови, II, 1957, 71); Царський сан; // Високе і почесне становище... Словник української мови в 11 томах
- сан — рос. сан звання, пов'язане з почесним становищем, високою посадою у службовій ієрархії; звання священнослужителя. Eкономічна енциклопедія