санкція

рос. санкция

1. Визначена державними законодавчими актами, угодами, договорами, контрактами примусова відповідальність за порушення правових, майнових норм, умов договорів, контрактів, що призводить до негативних майнових, фінансових, господарських чи підприємницьких результатів. 2. Частина (розділ) офіційного юридичного документа (угоди, договору, контракту), в якій зазначаються майнова, грошова відповідальність сторін чи інші правові наслідки у разі невиконання однією зі сторін умов відповідного юридичного документа. 3. У міжнародних відносинах — засоби впливу (економічні, політичні, морально-етичні, військові), які застосовують до держави у разі порушення нею норм міжнародного права, умов міжнародних конвенцій, невиконання договірних зобов'язань, здійснення агресивних щодо інших держав дій. 4. Каральний захід (напр. санкція прокурора на арешт, обшук).

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

санкція — са́нкція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
санкція — (на що) дозвіл, схвалення чого; (кримінальна) ЮР. покарання; мн. САНКЦІЇ, засоби впливу. Словник синонімів Караванського
санкція — [санкц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
санкція — -ї, ж. 1》 Схвалення. 2》 Затвердження чого-небудь вищою інстанцією; визнання законності чогось. || Дозвіл, схвалення. 3》 юр. Заходи впливу, покарання за порушення закону. Кримінальна санкція. Великий тлумачний словник сучасної мови
санкція — 1. схвала 2. кара Словник чужослів Павло Штепа
санкція — СА́НКЦІЯ, ї, ж. 1. Затвердження чого-небудь вищою інстанцією; визнання законності чогось. Володимир без санкції патріарха призначив главою руської церкви корсуньського священика Анастаса, який провадив незалежну від Візантії політику (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
санкція — (англ. sапсtіon) 1. захід примусового впливу, що застосовується до порушників порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності і є для них результатом певних негативних наслідків. Санкції поділяються на договірні, банківські, фінансові та ін. Економічний словник
санкція — са́нкція (від лат. sanctio – непорушна постанова) 1. Схвалення. 2. Затвердження відповідним державним органом якогось акта, що надає йому сили закону. Так, тільки після С. прокурора може бути застосований арешт, обшук. Словник іншомовних слів Мельничука
санкція — ДО́ЗВІЛ (ствердження права на здійснення чогось), ЗГО́ДА, СА́НКЦІЯ перев. книжн., ПРИЗВО́ЛЕ́ННЯ заст., ПРИ́ЗВІЛ заст.; БЛАГОСЛОВЕ́ННЯ, БЛАГОСЛОВЕ́НСТВО (перев. Словник синонімів української мови
санкція — Са́нкція, -ції, -цією; -кції, -кцій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
санкція — СА́НКЦІЯ, ї, ж. 1. Затвердження чого-небудь вищою інстанцією; визнання законності чогось. Володимир без санкції патріарха призначив главою руської церкви корсуньського священика Анастаса, який провадив незалежну від Візантії політику (Нар. стар. іст. Словник української мови в 11 томах