санкція
СА́НКЦІЯ, ї, ж.
1. Затвердження чого-небудь вищою інстанцією; визнання законності чогось.
Володимир без санкції патріарха призначив главою руської церкви корсуньського священика Анастаса, який провадив незалежну від Візантії політику (Нар. стар. іст. УРСР, 1957, 496);
В керівництві університету появилася нова особа — політичний комісар на правах першого проректора, без санкції якого накази ректора не мали сили (Бурл., М. Гонта, 1959, 32);
// Дозвіл, схвалення.
Вона керувала господарством цілком самостійно і від чоловіка ніякої санкції на свої плани не потребувала (Кир., Вибр., 1960, 150);
Самійло Овсійович і думки, мабуть, не припускав, що Ігор насмілився приїхати без батькової санкції (Шовк., Людина.., 1962, 292).
2. юр. Заходи впливу, покарання за порушення закону.
Кримінальна санкція;
// У міжнародному праві — заходи впливу щодо держави, яка порушила міжнародну угоду.
Всім відомо, що ізраїльські війська припинили воєнні дії тільки після.. того, коли Ізраїль дістав тверде і рішуче попередження про застосування санкцій (Рад. Укр., 12. VI 1967, 1).
3. ек. У кредитних відносинах — заходи впливу, застосовувані банком до порушників фінансової, касової, розрахункової або кредитної дисципліни.
Кредитна санкція.
Значення в інших словниках
- санкція — са́нкція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- санкція — (на що) дозвіл, схвалення чого; (кримінальна) ЮР. покарання; мн. САНКЦІЇ, засоби впливу. Словник синонімів Караванського
- санкція — [санкц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- санкція — -ї, ж. 1》 Схвалення. 2》 Затвердження чого-небудь вищою інстанцією; визнання законності чогось. || Дозвіл, схвалення. 3》 юр. Заходи впливу, покарання за порушення закону. Кримінальна санкція. Великий тлумачний словник сучасної мови
- санкція — 1. схвала 2. кара Словник чужослів Павло Штепа
- санкція — СА́НКЦІЯ, ї, ж. 1. Затвердження чого-небудь вищою інстанцією; визнання законності чогось. Володимир без санкції патріарха призначив главою руської церкви корсуньського священика Анастаса, який провадив незалежну від Візантії політику (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- санкція — (англ. sапсtіon) 1. захід примусового впливу, що застосовується до порушників порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності і є для них результатом певних негативних наслідків. Санкції поділяються на договірні, банківські, фінансові та ін. Економічний словник
- санкція — са́нкція (від лат. sanctio – непорушна постанова) 1. Схвалення. 2. Затвердження відповідним державним органом якогось акта, що надає йому сили закону. Так, тільки після С. прокурора може бути застосований арешт, обшук. Словник іншомовних слів Мельничука
- санкція — ДО́ЗВІЛ (ствердження права на здійснення чогось), ЗГО́ДА, СА́НКЦІЯ перев. книжн., ПРИЗВО́ЛЕ́ННЯ заст., ПРИ́ЗВІЛ заст.; БЛАГОСЛОВЕ́ННЯ, БЛАГОСЛОВЕ́НСТВО (перев. Словник синонімів української мови
- санкція — Са́нкція, -ції, -цією; -кції, -кцій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- санкція — рос. санкция 1. Визначена державними законодавчими актами, угодами, договорами, контрактами примусова відповідальність за порушення правових, майнових норм, умов договорів, контрактів, що призводить до негативних майнових, фінансових... Eкономічна енциклопедія