1. Великий тлумачний словник сучасної мови

санкція

са́нкція

-ї, ж.

1》 Схвалення.

2》 Затвердження чого-небудь вищою інстанцією; визнання законності чогось.

|| Дозвіл, схвалення.

3》 юр. Заходи впливу, покарання за порушення закону. Кримінальна санкція.

|| У міжнародному праві – заходи впливу щодо держави, яка порушила міжнародну угоду.

4》 ек. У кредитних відносинах – заходи впливу, застосовувані банком до порушників фінансової, касової, розрахункової або кредитної дисципліни.

Банківські санкції — система заходів кредитного впливу банків на своїх клієнтів за порушення останніми своїх договірних зобов'язань.

Договірні санкції — санкції, що застосовується по відношенню до підприємств і організацій, спрямований на забезпечення безумовного і повного виконання господарських угод.

Економічні санкції — санкції, що застосовуються до порушників державних стандартів і технічних умов, фінансового законодавства, правил ціноутворень та ін.

Карна санкція — вид покарання за злочин.

Міжнародно-правова санкція — захід впливу (економічний, політичний, військовий), що його застосовують до держави, яка не виконує міжнародних угод.

Податкові санкції — штрафи та пені за порушення податкового законодавства.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. санкція — са́нкція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. санкція — (на що) дозвіл, схвалення чого; (кримінальна) ЮР. покарання; мн. САНКЦІЇ, засоби впливу. Словник синонімів Караванського
  3. санкція — [санкц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. санкція — 1. схвала 2. кара Словник чужослів Павло Штепа
  5. санкція — СА́НКЦІЯ, ї, ж. 1. Затвердження чого-небудь вищою інстанцією; визнання законності чогось. Володимир без санкції патріарха призначив главою руської церкви корсуньського священика Анастаса, який провадив незалежну від Візантії політику (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. санкція — (англ. sапсtіon) 1. захід примусового впливу, що застосовується до порушників порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності і є для них результатом певних негативних наслідків. Санкції поділяються на договірні, банківські, фінансові та ін. Економічний словник
  7. санкція — са́нкція (від лат. sanctio – непорушна постанова) 1. Схвалення. 2. Затвердження відповідним державним органом якогось акта, що надає йому сили закону. Так, тільки після С. прокурора може бути застосований арешт, обшук. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. санкція — ДО́ЗВІЛ (ствердження права на здійснення чогось), ЗГО́ДА, СА́НКЦІЯ перев. книжн., ПРИЗВО́ЛЕ́ННЯ заст., ПРИ́ЗВІЛ заст.; БЛАГОСЛОВЕ́ННЯ, БЛАГОСЛОВЕ́НСТВО (перев. Словник синонімів української мови
  9. санкція — Са́нкція, -ції, -цією; -кції, -кцій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. санкція — СА́НКЦІЯ, ї, ж. 1. Затвердження чого-небудь вищою інстанцією; визнання законності чогось. Володимир без санкції патріарха призначив главою руської церкви корсуньського священика Анастаса, який провадив незалежну від Візантії політику (Нар. стар. іст. Словник української мови в 11 томах
  11. санкція — рос. санкция 1. Визначена державними законодавчими актами, угодами, договорами, контрактами примусова відповідальність за порушення правових, майнових норм, умов договорів, контрактів, що призводить до негативних майнових, фінансових... Eкономічна енциклопедія