статус

рос. статус

правовий стан юридичних і фізичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльності, що характеризується і визначається їх організаційно-правовою формою, статутом, свідоцтвом про реєстрацію, правами та обов'язками, відповідальністю і повноваженнями, що випливають із законодавчих і нормативних актів.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

статус — ста́тус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
статус — СТАТУС – СТАТУТ Статус, -у. Правове становище: майновий статус, статус дипломата, дипломатичний статус, статус незалежної держави. Статус-кво, невідм., ч. Становище, яке існує в якийсь певний момент: підтримувати статус-кво. Статут, -у. Літературне слововживання
статус — див. СТАН. Словник синонімів Караванського
статус — Стан, становище Словник чужослів Павло Штепа
статус — СТА́ТУС, у, ч. У міжнародному праві – становище, стан. Великий князь у розумінні свого політичного статусу відповідав західноєвропейським королям (з наук. літ.); Статус дипломата; Політичний статус; // Певний стан чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
статус — -у, ч. 1》 Правове становище громадян, державних і громадських органів, міжнародних організацій тощо. Соціальний статус — становище індивіда або групи осіб щодо інших індивідів або груп у соціальній системі. 2》 Стан здоров'я хворого на момент обстеження. Великий тлумачний словник сучасної мови
статус — ста́тус (лат. status – становище) 1. юрид. Правове становище осіб або організацій, установ тощо. 2. С. соціальний – становище індивіда або групи осіб щодо інших індивідів або груп у соціальній системі. Словник іншомовних слів Мельничука
статус — Ста́тус, -су; -туси, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
статус — СТА́ТУС, у, ч. У міжнародному праві — становище, стан. Великий князь у розумінні свого політичного статусу відповідав західноєвропейським королям (Нариси стар. іст. Словник української мови в 11 томах