1. Eкономічна енциклопедія

хроніка

рос. хроника

1. Запис історичних подій у хронологічній послідовності. 2. Літературно-журналістський жанр, коротке повідомлення про перебіг певних подій; послідовна тривала констатація певних фактів, плинності подій. 3. Розділ коротких повідомлень у пресі.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хроніка — хро́ніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. хроніка — Літопис; (літ. твір) сага; (подій) хронологія, послідовний виклад <�перебіг>; (скандальна) пригоди; (газетна) короткі повідомлення <�вістки>, (як рубрика) відділ хроніки; (на екрані) кінохроніка. Словник синонімів Караванського
  3. хроніка — [хрон'іка] -кие, д. і м. -н'іц'і Орфоепічний словник української мови
  4. хроніка — ХРО́НІКА, и, ж. 1. іст. Запис подій у часовій послідовності, зроблений сучасником; літопис. Крім книг богослужебних, перекладались [в Київській Русі] і світські, зокрема грецькі хроніки (літописи) (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  5. хроніка — -и, ж. 1》 іст. Запис подій у часовій послідовності, зроблений сучасником; літопис. 2》 Літературний твір, який містить історію суспільних, політичних, сімейних та інших подій. || чого або яка, розм. Взагалі оповідання, історія пригод, подій і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. хроніка — хро́ніка (грец. χρονικά – літопис, від χρόνος – час) 1. Вид історичного твору; літературний твір, у якому послідовно розкривається історія якихось суспільних чи родинних подій. 2. Відділ коротких повідомлень у пресі. 3. Документальний кінофільм про поточні події суспільного життя. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. хроніка — Запис історичних подій рік за роком, типовий для середньовіччя; літопис. Універсальний словник-енциклопедія
  8. хроніка — ЛІТО́ПИС (у стародавні часи — хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником), ХРО́НІКА іст.; АННА́ЛИ мн. (у давніх єгиптян, ассирійців, персів, китайців — записи історичних подій за роками). Словник синонімів української мови
  9. хроніка — Хро́ніка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. хроніка — ХРО́НІКА, и, ж. 1. іст. Запис подій у часовій послідовності, зроблений сучасником; літопис. Крім книг богослужебних, перекладались [в Київській Русі] і світські, зокрема грецькі хроніки (літописи) (Іст. СРСР, І, 1956, 46). Словник української мови в 11 томах