хроніка

ХРО́НІКА, и, ж.

1. іст. Запис подій у часовій послідовності, зроблений сучасником; літопис.

Крім книг богослужебних, перекладались [в Київській Русі] і світські, зокрема грецькі хроніки (літописи) (Іст. СРСР, І, 1956, 46).

2. Літературний твір, який містить у собі історію суспільних, політичних, сімейних та інших подій.

Англійські комедіанти в Німеччині дали товчок до витворення нової штуки драматичної. Під їх впливом постали.. драматизовані історичні хроніки без виразної драматичної будови, часто з ролями імпровізованими (Фр., XVI, 1955, 220);

Старосвітські батюшки та матушки. Повість-хроніка (Н.-Лев., III, 1956, 7);

Виявом загального піднесення української прози є насамперед розвиток великої форми. В романі-хроніці, романі-епопеї простежується становлення характеру героя на протязі великих відрізків часу, у найважливіші переломні моменти життя народу (Іст. укр. літ., II, 1956, 299);

«Юрко Крук»..— велика соціальна хроніка життя селянства західноукраїнських земель в першій чверті нашого століття (Літ. газ., 28.I 1958, 2);

// чого або яка, розм. Взагалі оповідання, історія пригод, подій і т. ін.

Давні відносини між ними [графом Адольфом і Дреліховою] відновились, але не в давній уже романтичній формі, збагачуючи скандальну львівську хроніку (Фр., VI, 1951, 235);

Щоб простежити виростання душі людини, треба продовжити хроніку днів її дитинства і юності… (Мас., Роман.., 1970, 51);

Фільм «У бій ідуть тільки «старики» став правдивою, хвилюючою хронікою почуттів і думок героїчних повітряних захисників Вітчизни під час Великої Вітчизняної війни (Веч. Київ, 22.Х 1974, 3).

3. тільки одн. Коротка інформація про події сучасного життя (в газеті, журналі, по радіо і т. ін.).

— Знайдіть там у «Figaro» хроніку балів, се тепер тільки можна читати з приємністю (Л. Укр., III, 1952, 528);

// Відділ інформації про такі події в газеті, журналі.

Боюсь Вас турбувати проханням, а хочеться мати мені переклади моїх оповідань на польську мову, про які подані звістки в хроніці ЛНВ [Літературно-наукового вісника] (Коцюб., III, 1956, 260);

Сергій інтуїтивно відчув недобре, схопив газету і одразу ж натрапив на хроніку (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 176).

4. Документальний фільм про події сучасного життя.

І саме в цю мить світло в залі погасло. Знати — пішло кіно. У залі через голови передніх на екрані напис: П’ятирічку за чотири роки — виконано! І затим пішли кадри з хроніки будівництва: — Дніпрогес,— Магнітобуд,— Нафто-Баку, — Металургійний велетень… (Головко, І, 1957, 318);

// Жанр кіномистецтва, пов’язаний з відтворенням окремих подій сучасного життя.

У тій же газеті «Красная Армия» 2 квітня 1919 р. повідомлялося про відрядження на фронт кінооператора хроніки для проведення зйомок в діючій Червоній Армії (Укр.. кіномист., І, 1959, 29).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хроніка — хро́ніка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. хроніка — Літопис; (літ. твір) сага; (подій) хронологія, послідовний виклад <�перебіг>; (скандальна) пригоди; (газетна) короткі повідомлення <�вістки>, (як рубрика) відділ хроніки; (на екрані) кінохроніка. Словник синонімів Караванського
  3. хроніка — [хрон'іка] -кие, д. і м. -н'іц'і Орфоепічний словник української мови
  4. хроніка — рос. хроника 1. Запис історичних подій у хронологічній послідовності. 2. Літературно-журналістський жанр, коротке повідомлення про перебіг певних подій; послідовна тривала констатація певних фактів, плинності подій. 3. Розділ коротких повідомлень у пресі. Eкономічна енциклопедія
  5. хроніка — ХРО́НІКА, и, ж. 1. іст. Запис подій у часовій послідовності, зроблений сучасником; літопис. Крім книг богослужебних, перекладались [в Київській Русі] і світські, зокрема грецькі хроніки (літописи) (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
  6. хроніка — -и, ж. 1》 іст. Запис подій у часовій послідовності, зроблений сучасником; літопис. 2》 Літературний твір, який містить історію суспільних, політичних, сімейних та інших подій. || чого або яка, розм. Взагалі оповідання, історія пригод, подій і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хроніка — хро́ніка (грец. χρονικά – літопис, від χρόνος – час) 1. Вид історичного твору; літературний твір, у якому послідовно розкривається історія якихось суспільних чи родинних подій. 2. Відділ коротких повідомлень у пресі. 3. Документальний кінофільм про поточні події суспільного життя. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. хроніка — Запис історичних подій рік за роком, типовий для середньовіччя; літопис. Універсальний словник-енциклопедія
  9. хроніка — ЛІТО́ПИС (у стародавні часи — хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником), ХРО́НІКА іст.; АННА́ЛИ мн. (у давніх єгиптян, ассирійців, персів, китайців — записи історичних подій за роками). Словник синонімів української мови
  10. хроніка — Хро́ніка, -ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)