церемонний

Значення в інших словниках

1. церемонний — -а, -е. 1》 Надзвичайно ретельний у дотриманні прийнятого етикету, правил поведінки, у своїх діях. Церемонна людина. || Те саме, що манірний. || Власт. манірній людині. || Те саме, що проханий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
2. церемонний — (тон) манірний; (хто) проханий; (уклін) підкреслено світський. Словник синонімів Караванського
3. церемонний — ЦЕРЕМОННИЙ – ЦЕРЕМОНІЙНИЙ, ЦЕРЕМОНІАЛЬНИЙ Церемонний. 1. Надзвичайно ретельний у дотриманні етикету, правил поведінки тощо; манірний: церемонна людина, церемонний тон. Літературне слововживання
4. церемонний — [цеиреимон:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
5. церемонний — Церемо́нний = мані́рний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. церемонний — церемо́нний (від церемонія) 1. Той, що дотримується прийнятого етикету, витончено ввічливий, манірний. 2. Той, що вимагає підвищеного вияву уваги до себе, бундючний. Словник іншомовних слів Мельничука
7. церемонний — ЦЕРЕМО́ННИЙ, а, е. 1. Надзвичайно ретельний у дотриманні прийнятого етикету, правил поведінки, у своїх діях. Церемонна людина; // Те саме, що мані́рний. – Отже ви дуже церемонні та жалісливі! – сказала Ватя (І. Нечуй-Левицький); // Власт. манірній людині. Словник української мови у 20 томах
8. церемонний — церемо́нний прикметник Орфографічний словник української мови
9. церемонний — ПРО́ШЕНИЙ розм. (якого доводиться довго просити зробити щось, прийти кудись), ПРО́ХАНИЙ розм., ЦЕРЕМО́ННИЙ. Сніг затримаєм щитами... Їдь, Михайлику, із нами! — Я ж не прошений-таки, Спритно виліз на санки (М. Словник синонімів української мови
10. церемонний — ЦЕРЕМО́ННИЙ, а, е. 1. Надзвичайно ретельний у дотриманні прийнятого етикету, правил поведінки, у своїх діях. Церемонна людина; // Те саме, що мані́рний. — Отже ви дуже церемонні та жайлисливі! — сказала Ватя (Н.-Лев.,IV, 1956, 88); // Власт. Словник української мови в 11 томах