церемонний

ЦЕРЕМО́ННИЙ, а, е.

1. Надзвичайно ретельний у дотриманні прийнятого етикету, правил поведінки, у своїх діях.

Церемонна людина;

// Те саме, що мані́рний.

– Отже ви дуже церемонні та жалісливі! – сказала Ватя (І. Нечуй-Левицький);

// Власт. манірній людині.

Дивно почувала вона себе: її дратував цей церемонний тон, ці штучні компліменти, і водночас не хотілось, щоб Каргат замовк (Ю. Шовкопляс);

// Те саме, що про́ханий 2.

Недєлін поспішив його заспокоїти: – Я не з церемонних. Треба – значить, треба (В. Логвиненко).

2. Який відповідає вимогам етикету, суворому дотриманню звичаїв, прийнятих правил поведінки.

Церемонна людина;

[Магістер:] Мій пане, я щасливий вам служити. (Церемонні поклони. Магістер виходить) (Леся Українка);

Ритмічні рухи рабинь нагадують танець. Кожну дрібницю подають дві рабині з глибоким церемонним уклоном і розходяться в різні боки (З. Тулуб);

Стрічка конвеєра посувається настільки повільно, що встановлені на ній чашки і кухлі – великі і маленькі, – здається, пливуть у якомусь старовинному церемонному танці (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. церемонний — -а, -е. 1》 Надзвичайно ретельний у дотриманні прийнятого етикету, правил поведінки, у своїх діях. Церемонна людина. || Те саме, що манірний. || Власт. манірній людині. || Те саме, що проханий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. церемонний — (тон) манірний; (хто) проханий; (уклін) підкреслено світський. Словник синонімів Караванського
  3. церемонний — ЦЕРЕМОННИЙ – ЦЕРЕМОНІЙНИЙ, ЦЕРЕМОНІАЛЬНИЙ Церемонний. 1. Надзвичайно ретельний у дотриманні етикету, правил поведінки тощо; манірний: церемонна людина, церемонний тон. Літературне слововживання
  4. церемонний — [цеиреимон:ией] м. (на) -н:ому/ -н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  5. церемонний — Церемо́нний = мані́рний Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. церемонний — церемо́нний (від церемонія) 1. Той, що дотримується прийнятого етикету, витончено ввічливий, манірний. 2. Той, що вимагає підвищеного вияву уваги до себе, бундючний. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. церемонний — церемо́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  8. церемонний — ПРО́ШЕНИЙ розм. (якого доводиться довго просити зробити щось, прийти кудись), ПРО́ХАНИЙ розм., ЦЕРЕМО́ННИЙ. Сніг затримаєм щитами... Їдь, Михайлику, із нами! — Я ж не прошений-таки, Спритно виліз на санки (М. Словник синонімів української мови
  9. церемонний — ЦЕРЕМО́ННИЙ, а, е. 1. Надзвичайно ретельний у дотриманні прийнятого етикету, правил поведінки, у своїх діях. Церемонна людина; // Те саме, що мані́рний. — Отже ви дуже церемонні та жайлисливі! — сказала Ватя (Н.-Лев.,IV, 1956, 88); // Власт. Словник української мови в 11 томах
  10. церемонний — рос. церемонный 1. Той, що дотримується прийнятих умов, правил, етикету — витончено ввічливий, манірний. 2. Переносно — той, що вимагає особливої (невідповідної) уваги до себе, бундючний. Eкономічна енциклопедія