мода

Одна із числових характеристик розподілу ймовірностей випадкової величини ξ. Мода визначається як таке можливе значення досліджуваної ознаки, за якої значення щільності мода (в неперервному випадку) чи ймовірності мода. Рис. 2 (в дискретному випадку) досягає свого максимуму, точніше, мода – будь-яка точка мода. Рис. 3 максимуму мода. Рис. 4 чи, в дискретному випадку, точка мода. Рис. 5 така, що мода. Рис. 6.

Джерело: Термінологічно-тлумачний словник «Моделювання економіки» на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мода — з. завід, ж. заведенція; (на що) захоплення, закохання; П. манера, звичка, жм. поведенція. Словник синонімів Караванського
  2. мода — мода: ◊ ревізія моди → ревізія Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. мода — Мода, -ди ж. Мода; обычай. Що за мода, що за мода — всі шапки рогачки. н. п. Чорт плаче, що моди не настаче. Чуб. І. 267. Купіть мені, бабусічко, по новій моді убрань хороших. МВ. (О 1862. ІІІ. 37). У мене нема тієї моди, щоб по обіді спати лягати. Харьк. г. брати на моду. Брать за образецъ. Словник української мови Грінченка
  4. мода — (від фр.mode, лат. modus- міра, засіб, правило) періодична зміна зразків культури і масової поведінки Словник іншомовних соціокультурних термінів
  5. мода — -и, ж. 1》 Недовготривале панування в суспільстві певних смаків, що виявляються у зовнішніх формах побуту, особливо в одязі. За останньою модою. 2》 перен. Загальне визнання, популярність у певний час. Виходити з моди. Іти за модою. 3》 перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мода — мо́да (франц. mode, від лат. modus – міра, правило) 1. Нетривале поширення певних смаків, що виявляється у зовнішніх формах побуту, особливо в одязі. 2. Нестійка, минуща популярність. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. мода — Мо́да, -ди; мо́ди, мод Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. мода — МО́ДА, и, ж. 1. Недовготривале панування в суспільстві певних смаків, що виявляються в зовнішніх формах побуту, особливо в одязі. [Сидір Свиридович:] Як світ міняється, та й мода міняється (І. Словник української мови у 20 томах
  9. мода — мо́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  10. мода — взя́ти / бра́ти мо́ду яку. Виробити звичку поводити себе або робити щось певним чином (перев. негативне). — Знову .. бився з Плачиндиним Гнатом? — Одразу суворішає обличчя матері..— Я тебе, розхристанцю, зараз як повчу деркачем по спині. Фразеологічний словник української мови
  11. мода — ЗВИ́ЧКА (певний спосіб дії, життя, манера поведінки і т. ін., що стали звичними, постійними для кого-небудь), ЗВИ́ЧАЙ рідше, ВДА́ЧА, МО́ДА, ПРИВИ́ЧКА розм., НА́ВИЧКА розм., ПОВА́ДКА розм., ЗАВИ́ЧКА діал., ЗВИЧА́ЙКА діал. Словник синонімів української мови
  12. мода — МО́ДА, и, ж. 1. Недовготривале панування в суспільстві певних смаків, що виявляються у зовнішніх формах побуту, особливо в одязі. [Сидір Свиридович:] Як світ міняється, та й мода міняється (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  13. мода — рос. мода 1. Величина ознаки, що найчастіше спостерігається у сукупності або варіаційному ряді. М. або модальну величину застосовують у статистиці для визначення у сукупностях великої чисельності, величини найпоширенішої ознаки, тобто величини... Eкономічна енциклопедія