мода

МО́ДА, и, ж.

1. Недовготривале панування в суспільстві певних смаків, що виявляються в зовнішніх формах побуту, особливо в одязі.

[Сидір Свиридович:] Як світ міняється, та й мода міняється (І. Нечуй-Левицький);

Немало молодих вважають словесну “закучерявленість” мало не виявом сучасного стилю .. і прагнуть потрафити мові (з газ.);

* У порівн. [Крицький:] Переконання міняються, як дамські моди... (Леся Українка).

2. перен. Загальне визнання, популярність у певний час.

3. перев. мн. Зразки предметів одягу, взуття, що відповідають таким смакам.

Журнал мод.

4. перен., розм. Манера поведінки; звичка.

У мене нема тієї моди, щоб по обіді спати лягати (Сл. Б. Грінченка);

Ось уже корови воду Із корита попили, І одна по одній (зроду Не було такої моди) В стійло лагідно пішли (І. Вирган).

Вихо́дити / ви́йти з мо́ди див. вихо́дити;

(1) За оста́нньою мо́дою – модно.

[Баклажаненко:] Я забрав у Івана цей костюм і одягся за останньою модою (І. Микитенко);

Нова ситцева кофточка, зшита за останньою обухівською модою, туго обтягала її повні груди (А. Головко);

Піти́ в мо́ду див. піти́;

Пішла́ мо́да див. піти́.

◇ Іти́ за мо́дою див. іти́;

[Оста́нній] крик мо́ди див. крик¹;

Пішо́в у мо́ду див. піти́;

(2) Пройшла́ мо́да на кого – що – перестав хтось (перестало щось) бути предметом загальної уваги, захоплення і т. ін.

У нас пройшла мода на цитатників (М. Чабанівський);

(3) У [вели́кій] мо́ді – має загальне визнання хто-, що-небудь; популярний, поширений.

Видно, справді, у вас в Галичині “жіноче питання” дуже в моді тепер (Леся Українка);

У нас тепер в моді “Пісня капітанів” (Ю. Яновський);

// цінується щось.

– Це колись, коли людям робити не було часу, кохання в моді було... Лицарі там одне одного списами за дам штрикали, а тепер якби хто за дівчину побився – сама дурнем назвала б! Не та доба (В. Підмогильний);

Гончарівка через своїх дівчат у великій моді (Г. Квітка-Основ'яненко);

Узя́ти мо́ду див. узя́ти;

(4) Що [це] за мо́да [пішла́] – уживається для вираження несхвалення чогось, незадоволення ким-, чим-небудь.

І що це за мода пішла: не встигнеш босоніж вискочити з хати, як одразу сварять, а то й духопелять тебе (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мода — мо́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мода — Одна із числових характеристик розподілу ймовірностей випадкової величини ξ. Мода визначається як таке можливе значення досліджуваної ознаки... Моделювання економіки. Тлумачний словник
  3. мода — з. завід, ж. заведенція; (на що) захоплення, закохання; П. манера, звичка, жм. поведенція. Словник синонімів Караванського
  4. мода — (від фр.mode, лат. modus- міра, засіб, правило) періодична зміна зразків культури і масової поведінки Словник іншомовних соціокультурних термінів
  5. мода — -и, ж. 1》 Недовготривале панування в суспільстві певних смаків, що виявляються у зовнішніх формах побуту, особливо в одязі. За останньою модою. 2》 перен. Загальне визнання, популярність у певний час. Виходити з моди. Іти за модою. 3》 перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мода — мода: ◊ ревізія моди → ревізія Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. мода — мо́да (франц. mode, від лат. modus – міра, правило) 1. Нетривале поширення певних смаків, що виявляється у зовнішніх формах побуту, особливо в одязі. 2. Нестійка, минуща популярність. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. мода — взя́ти / бра́ти мо́ду яку. Виробити звичку поводити себе або робити щось певним чином (перев. негативне). — Знову .. бився з Плачиндиним Гнатом? — Одразу суворішає обличчя матері..— Я тебе, розхристанцю, зараз як повчу деркачем по спині. Фразеологічний словник української мови
  9. мода — ЗВИ́ЧКА (певний спосіб дії, життя, манера поведінки і т. ін., що стали звичними, постійними для кого-небудь), ЗВИ́ЧАЙ рідше, ВДА́ЧА, МО́ДА, ПРИВИ́ЧКА розм., НА́ВИЧКА розм., ПОВА́ДКА розм., ЗАВИ́ЧКА діал., ЗВИЧА́ЙКА діал. Словник синонімів української мови
  10. мода — Мо́да, -ди; мо́ди, мод Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. мода — МО́ДА, и, ж. 1. Недовготривале панування в суспільстві певних смаків, що виявляються у зовнішніх формах побуту, особливо в одязі. [Сидір Свиридович:] Як світ міняється, та й мода міняється (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  12. мода — рос. мода 1. Величина ознаки, що найчастіше спостерігається у сукупності або варіаційному ряді. М. або модальну величину застосовують у статистиці для визначення у сукупностях великої чисельності, величини найпоширенішої ознаки, тобто величини... Eкономічна енциклопедія
  13. мода — Мода, -ди ж. Мода; обычай. Що за мода, що за мода — всі шапки рогачки. н. п. Чорт плаче, що моди не настаче. Чуб. І. 267. Купіть мені, бабусічко, по новій моді убрань хороших. МВ. (О 1862. ІІІ. 37). У мене нема тієї моди, щоб по обіді спати лягати. Харьк. г. брати на моду. Брать за образецъ. Словник української мови Грінченка