мода

МО́ДА, и, ж.

1. Недовготривале панування в суспільстві певних смаків, що виявляються у зовнішніх формах побуту, особливо в одязі.

[Сидір Свиридович:] Як світ міняється, та й мода міняється (Н.-Лев., II, 1956, 519);

Немало молодих вважають словесну "закучерявленість" мало не виявом сучасного стилю: і прагнуть потрафити мові (Літ. Укр., 7.IX 1971, 3);

*У порівн. [Крицькйй:] Переконання міняються, як дамські моди… (Л. Укр., II, 1951, 18).

За оста́нньою мо́дою — модно.

[Баклажаненко:] Я забрав у Івана цей костюм і одягся за останньою модою (Мик., І, 1957, 465);

Нова ситцева кофточка, зшита за останньою обухівською модою, туго обтягала її повні груди (Головко, II, 1957, 107);

Піти́ в мо́ду — стати модним.

Пішли в моду берети;

Пішла́ мо́да на що — стало модним що-небудь.

У ті полотняні часи в нашому селі пішла мода на галіфе (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 154);

Пройшла́ мо́да на що — що-небудь перестало бути модним.

Пройшла мода на макінтоші.

2. перен. Загальне визнання, популярність у певний час.

◊ Була́ (пішла́) мо́да, з інфін. — було або стало модним робити щось.

Була тут [у селі] у жіноцтва своя давня мода вишивати рукава сорочок пишними червоними квітами (Довж., І, 1958, 18);

Вихо́дити (ви́йти) з мо́ди див. вихо́дити;

Іти́ за мо́дою — дотримуватися чого-небудь популярного у певний час;

Піти́ в мо́ду — стати предметом загальної уваги, захоплення і т. ін.

Мотив другої пісні.. зовсім подібний.. до солдатських пісень, які пішли в моду скрізь по селах після турецької війни (Л. Укр..V, 1956, 72);

Пішла́ мо́да на кого — що; Пішо́в у мо́ду хто, що — став хтось (стало щось) предметом загальної уваги, захоплення і т. ін.

— Пішла оце в вас ніби пошесна мода на мужиків, а панам ніби на світі й місця вже нема! (Н.-Лев., І, 1956, ІЗЗ};

Сьогодні пішли в моду "громадські діячки" (Вільде, Сестри.., 1958, 459);

А треба ж щось знати з неї [книги], хоча б тому, що на це зараз всюди пішла мода (Стельмах, І, 1962, 492);

Пройшла́ мо́да на кого — що — перестав хтось (перестало щось) бути предметом загальної уваги, захоплення і т. ін.

У нас пройшла мода на цитатників (Чаб., Стоїть явір.., 1959,173);

У мо́ді що — що-небудь має загальне визнання, популярність.

Усе ганчарівські дівчата не виходять з слави.. Ганчарівка через своїх дівчат у великій моді (Кв.-Осн., II, 1956, 310);

Видно, справді, у вас в Галичині "жіноче питання" дуже в моді тепер (Л. Укр., V, 1956, 126);

У нас тепер в моді "Пісня капітанів" (Ю. Янов., II, 1958, 63).

3. перев. мн. Зразки предметів одягу, взуття, що відповідають таким смакам.

Журнал мод.

4. перен., розм. Манера поведінки; звичка.

У мене нема тієї моди, щоб по обіді спати лягати (Сл. Гр.);

Ось уже корови воду Із корита попили, І одна по одній (зроду Не було такої моди) В стійло лагідно пішли (Вирган, В розп. літа, 1959, 25).

Бра́ти (взя́ти, вига́дувати, ви́гадати, заво́дити, заве́сти і т. ін.) мо́ду — засвоювати певну манеру поведінки, звичку.

— Дивись, яку моду вигадав [Чіпка]… мов з’їсти хоче… (Мирний, І, 1949, 165);

Узяв [Романіка] собі моду кататися на кранах і вже один раз мало не наробив лиха (Собко, Біле полум’я, 1952, 139).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мода — мо́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мода — Одна із числових характеристик розподілу ймовірностей випадкової величини ξ. Мода визначається як таке можливе значення досліджуваної ознаки... Моделювання економіки. Тлумачний словник
  3. мода — з. завід, ж. заведенція; (на що) захоплення, закохання; П. манера, звичка, жм. поведенція. Словник синонімів Караванського
  4. мода — (від фр.mode, лат. modus- міра, засіб, правило) періодична зміна зразків культури і масової поведінки Словник іншомовних соціокультурних термінів
  5. мода — -и, ж. 1》 Недовготривале панування в суспільстві певних смаків, що виявляються у зовнішніх формах побуту, особливо в одязі. За останньою модою. 2》 перен. Загальне визнання, популярність у певний час. Виходити з моди. Іти за модою. 3》 перев. мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. мода — МО́ДА, и, ж. 1. Недовготривале панування в суспільстві певних смаків, що виявляються в зовнішніх формах побуту, особливо в одязі. [Сидір Свиридович:] Як світ міняється, та й мода міняється (І. Словник української мови у 20 томах
  7. мода — мода: ◊ ревізія моди → ревізія Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. мода — мо́да (франц. mode, від лат. modus – міра, правило) 1. Нетривале поширення певних смаків, що виявляється у зовнішніх формах побуту, особливо в одязі. 2. Нестійка, минуща популярність. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. мода — взя́ти / бра́ти мо́ду яку. Виробити звичку поводити себе або робити щось певним чином (перев. негативне). — Знову .. бився з Плачиндиним Гнатом? — Одразу суворішає обличчя матері..— Я тебе, розхристанцю, зараз як повчу деркачем по спині. Фразеологічний словник української мови
  10. мода — ЗВИ́ЧКА (певний спосіб дії, життя, манера поведінки і т. ін., що стали звичними, постійними для кого-небудь), ЗВИ́ЧАЙ рідше, ВДА́ЧА, МО́ДА, ПРИВИ́ЧКА розм., НА́ВИЧКА розм., ПОВА́ДКА розм., ЗАВИ́ЧКА діал., ЗВИЧА́ЙКА діал. Словник синонімів української мови
  11. мода — Мо́да, -ди; мо́ди, мод Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. мода — рос. мода 1. Величина ознаки, що найчастіше спостерігається у сукупності або варіаційному ряді. М. або модальну величину застосовують у статистиці для визначення у сукупностях великої чисельності, величини найпоширенішої ознаки, тобто величини... Eкономічна енциклопедія
  13. мода — Мода, -ди ж. Мода; обычай. Що за мода, що за мода — всі шапки рогачки. н. п. Чорт плаче, що моди не настаче. Чуб. І. 267. Купіть мені, бабусічко, по новій моді убрань хороших. МВ. (О 1862. ІІІ. 37). У мене нема тієї моди, щоб по обіді спати лягати. Харьк. г. брати на моду. Брать за образецъ. Словник української мови Грінченка