біблія

БІБЛІЯ (від грецьк. βιβλία — книги) — зібрання стародавніх священних книг юдаїзму і християнства. Б. існувала вже у старозавітний період. У ранньохристиянській літературі термін "Б." відсутній і починає вживатися від III — IV ст. н. е. За структурою Б. поділяється на дві нерівні за обсягом частини — Старий Завіт і Новий Завіт. Назва "Старий Завіт" (зібрання священних книг юдаїзму) не зустрічається в юдаїзмі і започатковується лише християнською традицією, з метою розрізнити два союзи, які Бог укладав із людством у різні історичні періоди. Спочатку Бог уклав завіт з євреями, визначивши їх "богообраною" нацією, але цей завіт, згідно з християнським віровченням, був тимчасовим і діяв лише до пришестя Сина Божого (Месії) на землю. Месія (Ісус Христос) приніс "новий і досконалий закон", уклавши Новий Завіт з усім людством. Старий Завіт було написано в дохристиянський час на староєврейськ. мові, за винятком деяких уривків, написаних арамейськ. мовою. Новий Завіт — це християнська частина Б. (містить християнські священні тексти, написані грецьк. койне) Н. овий Завіт складають 27 книг — 4 Євангелія, Книга дій апостолів, 21 апостольське послання, Об'явлення Св. І. Богослова (Апокаліпсис). 39 книг Старого Завіту і 27 книг Нового Завіту опоряджують "канон" (від грецьк. κανών — правило, норма). Канонічними називали книги Б., які були ретельно відібрані впродовж тривалого часу з маси релігійних текстів та в яких вбачали відбиток істинного віровчення, його зразок. До найстародавніших і водночас визначних перекладів Б. належить грецьк. переклад Старого Завіту, відомий як "Септуагінта" (переклад сімдесятьох), здійснений не раніше III ст. до н.е. і не пізніше II ст. до н.е. Автори новозавітних текстів широко використовували старозавітні цитати саме з цього перекладу. Назагал і мова "Септуагінти" значною мірою вплинула на формування мови Нового Завіту. Найстарішим із латин, перекладів Старого Завіту вважається "Вульгата" (від лат. vulgata — загальновідома, доступна). Першим повним Слов'янськ, перекладом Б. вважається переклад братів Кирила і Мефодія (друг. пол. IX ст. н.е.), перше друковане видання Слов'янськ. Б. ("Острозька Біблія") було здійснене князем Острозьким в Україні (1581).

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біблія — БІ́БЛІЯ, ї, ж. 1. (з великої літери). Зібрання давньоєврейських та ранньохристянських текстів, канонізоване в іудаїзмі та християнстві як Святе Письмо. – От ти, Іванов, божественний чоловік, мабуть, і Біблію читав… – Читав, – ствердив Кузьма Іванович. Словник української мови у 20 томах
  2. біблія — Святе Письмо, Свята Книга; пор. ЄВАНГЕЛІЯ. Словник синонімів Караванського
  3. БІБЛІЯ — • БІБЛІЯ (від грец. βιβλία — книги) - стародавня пам'ятка писемності, зібрання різних за формою і змістом релігійних та світських книг, які творилися з 12 ст. до н. е. по 2 ст. н. Українська літературна енциклопедія
  4. біблія — (-ії) ж.; військ.; жарт. Військовий статут. Балабін. Словник жарґонної лексики української мови
  5. Біблія — Святе Письмо християн, що лежить на вівтарі Трьох світочів (Вівтар клятвоприношення) разом із циркулем і кутником. На Біблії масони клянуться і приносять усі обітниці. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  6. Біблія — (Святе Письмо) канонічна збірка творів різноманітної літературної форми, що вважаються священними книгами в юдаїзмі (Старий Заповіт) і в християнстві (Старий і Новий Заповіти). Універсальний словник-енциклопедія
  7. біблія — БІ́БЛІЯ, ї, ж. Книга, збірка міфів, легенд, догматів, повчань, молитв і т. ін. єврейської і християнської релігій. У нас Святую біблію читає Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Словник української мови в 11 томах
  8. біблія — (книга Святого Писання) Святе Письмо, Святе Писання. Словник синонімів Полюги
  9. біблія — бі́блія (від грец. βιβλία – книги) збірник різних за часом написання, мовою, характером творів, який християнство та іудаїзм (частково) визнають священними. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. Біблія — Біблія и пр. см. Библія и пр. Словник української мови Грінченка
  11. Біблія — БІ́БЛІЯ, ПИСЬМО́ (СВЯТЕ́ ПИСЬМО́), ПИСА́ННЯ (СВЯТЕ́ ПИСА́ННЯ). Шевченко неквапливо відклав Біблію (З. Тулуб); — Панотець, посидівши і поговоривши дечого з Письма, пішов додому (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник синонімів української мови
  12. Біблія — Бі́блія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  13. біблія — [б’ібл'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  14. Біблія — -ї, ж. 1》 Священна книга усіх християн, у якій викладено історію створення Богом єдиним Всесвіту, виникнення та основні етапи розвитку людства від прабатьків Адама та Єви. Великий тлумачний словник сучасної мови
  15. біблія — Бі́блія, -лії, -лією; -лії, -лій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)