біблія

БІ́БЛІЯ, ї, ж.

1. (з великої літери). Зібрання давньоєврейських та ранньохристянських текстів, канонізоване в іудаїзмі та християнстві як Святе Письмо.

– От ти, Іванов, божественний чоловік, мабуть, і Біблію читав… – Читав, – ствердив Кузьма Іванович. – Так от скажи ти мені, чи правда, що в Біблії написано, як воно тепер у нас є й що буде? (Б. Антоненко-Давидович);

З обох боків [розп'яття] лежали меч апостола Петра з одного і кована Біблія – з другого (Іван Ле);

Повний переклад і видання Біблії українською мовою здійснили в кінці XIX ст. письменники І. Нечуй-Левицький, П. Куліш та богослов і видатний фізик І. Пулюй (з наук.-попул. літ.);

Образи старогрецької міфології та Біблії своєрідно входили в творчість І. Я. Франка (із журн.).

2. розм. Книга, яка містить інформацію, важливу для певного роду зацікавлених осіб.

Біблія видавця;

Біблія менеджера проектів;

Партійна біблія.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. біблія — (книга Святого Писання) Святе Письмо, Святе Писання. Словник синонімів Полюги
  2. біблія — Святе Письмо, Свята Книга; пор. ЄВАНГЕЛІЯ. Словник синонімів Караванського
  3. біблія — [б’ібл'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. Біблія — -ї, ж. 1》 Священна книга усіх християн, у якій викладено історію створення Богом єдиним Всесвіту, виникнення та основні етапи розвитку людства від прабатьків Адама та Єви. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. Біблія — Святе Письмо християн, що лежить на вівтарі Трьох світочів (Вівтар клятвоприношення) разом із циркулем і кутником. На Біблії масони клянуться і приносять усі обітниці. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  6. Біблія — Бі́блія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. біблія — (-ії) ж.; військ.; жарт. Військовий статут. Балабін. Словник жарґонної лексики української мови
  8. БІБЛІЯ — • БІБЛІЯ (від грец. βιβλία — книги) - стародавня пам'ятка писемності, зібрання різних за формою і змістом релігійних та світських книг, які творилися з 12 ст. до н. е. по 2 ст. н. Українська літературна енциклопедія
  9. біблія — бі́блія (від грец. βιβλία – книги) збірник різних за часом написання, мовою, характером творів, який християнство та іудаїзм (частково) визнають священними. Словник іншомовних слів Мельничука
  10. Біблія — (Святе Письмо) канонічна збірка творів різноманітної літературної форми, що вважаються священними книгами в юдаїзмі (Старий Заповіт) і в християнстві (Старий і Новий Заповіти). Універсальний словник-енциклопедія
  11. біблія — БІБЛІЯ (від грецьк. βιβλία — книги) — зібрання стародавніх священних книг юдаїзму і християнства. Б. існувала вже у старозавітний період. У ранньохристиянській літературі термін "Б." відсутній і починає вживатися від III — IV ст. н. е. За структурою... Філософський енциклопедичний словник
  12. Біблія — БІ́БЛІЯ, ПИСЬМО́ (СВЯТЕ́ ПИСЬМО́), ПИСА́ННЯ (СВЯТЕ́ ПИСА́ННЯ). Шевченко неквапливо відклав Біблію (З. Тулуб); — Панотець, посидівши і поговоривши дечого з Письма, пішов додому (Г. Квітка-Основ'яненко). Словник синонімів української мови
  13. біблія — Бі́блія, -лії, -лією; -лії, -лій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. біблія — БІ́БЛІЯ, ї, ж. Книга, збірка міфів, легенд, догматів, повчань, молитв і т. ін. єврейської і християнської релігій. У нас Святую біблію читає Святий чернець і научає, Що цар якийсь-то свині пас Та дружню жінку взяв до себе, А друга вбив. Словник української мови в 11 томах
  15. Біблія — Біблія и пр. см. Библія и пр. Словник української мови Грінченка