вина

ВИНА — морально-правова ознака людських вчинків, протилежна до правоти Л. юдина визнається винною тоді, коли її дії (а часом і наміри) суперечать належному, коли вона ухиляється від виконання своїх обов'язків, нехтує загальновизнаними цінностями або зневажає морального суб'єкта в самій собі. В царині права встановлення В. є реальною основою для відповідного покарання. В моралі В. викликає осуд, а в разі глибокого усвідомлення особою своєї провини — самоосуд (муки сумління). В будь-якому випадку виявлення В. має наслідком для людини страждання в тій або іншій його формі. Таким чином, В. постає історично виробленим і культурно закріпленим механізмом відновлення морального і правового порядку через завдавання страждань його порушнику. Здатність до усвідомлення своєї В. є невід'ємною ознакою людини як морального суб'єкта; має своїм наслідком певні моральні і практичні дії, покликані спокутувати В. (каяття, виправлення заподіяного тощо) В. ідповідною моральною реакцією на визнання В. є прощення. Реальним фактом морального життя є колективне переживання В., але теоретичний статус відповідних понять ("національна В.", "колективна В." тощо) є проблематичним.

В. Нестеренко

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вина — У сильного завжди безсильний винен. З іронією про багатого чи сильного, які завжди перекладають свою вину на біднішого чи слабшого. Чия вина, того й гріх. Хто зробив щось погане, той і взяв на себе гріх. Приповідки або українсько-народня філософія
  2. вина — склада́ти / скла́сти вину́ на кого. Несправедливо звинувачувати кого-небудь у чомусь. — Бач, десь там двір злодії обікрали,— ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
  3. вина — ВИНА́, и́, ж. 1. Негативний вчинок або злочин; причетність до них або до чогось неприємного, що сталося. Тихон, не мавши за собою ніякої вини, не боячись, вийшов до нього, поклонивсь… (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  4. вина — (причетність когось до чогось негативного) провина, гріх. Словник синонімів Полюги
  5. вина — вина́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  6. вина — ви́на (ві́на) карт. піка (ст)||вино, зелень, пік Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. вина — 1) причина, привід 2) судовий збір на користь потерпілої особи, пеня, грошова кара, штраф Словник застарілих та маловживаних слів
  8. вина — Провина, гріх, провинність, р. прогріх, жм. шкода; (злих діл) причина. Словник синонімів Караванського
  9. вина — Провина Словник чужослів Павло Штепа
  10. вина — ВИНА́ (причетність кого-небудь до негативного вчинку або злочину), ПРОВИ́НА, ГРІХ, ПРОВИ́ННІСТЬ рідко, ПРО́ГРІХ заст., ПРИЧИ́НА заст. Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М. Словник синонімів української мови
  11. вина — Вина́, -ни́, -ні́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. вина — I в`ина-и, ж. Індійський семиструнний смичковий музичний інструмент. II вин`а-и, ж. 1》 Негативний вчинок або злочин; причетність до них або до чогось неприємного, що сталося. Загладжувати вину. 2》 Те, що спричиняє, призводить до чого-небудь; причина. 3》 діал. Обов'язок, борг, повинність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  13. вина — (санскрит.) — індійський семиструнний смичковий інструмент з корпусом із видовбаного дерева або гарбуза з дерев’яною шийкою та трьома бічними і чотирма мелодичними струнами. Звук видобувається плектрами — гачками. Словник-довідник музичних термінів
  14. вина — ВИНА́, и́, ж. 1. Негативний учинок або злочин; причетність до якоїсь неприємної події. Тихон, не мавши за собою ніякої вини, не боячись, вийшов до нього, поклонивсь... (Г. Словник української мови у 20 томах
  15. вина — У литовсько-руському праві грошовий штаф, який платили тому, чиє майно зазнало ушкоджень. Універсальний словник-енциклопедія
  16. вина — Ви́на, -вин с. мн. см. вино 3. --------------- Вина, -ни ж. 1) Вина. Иногді б'ють Хому за Яремину вину. Ном. № 4062. 2) Обвиненіе. На того вина, кого вдома нема. Ном. № 2821. 3) Судебная пошлина. Словник української мови Грінченка