1. Словник синонімів української мови

вина

ВИНА́ (причетність кого-небудь до негативного вчинку або злочину), ПРОВИ́НА, ГРІХ, ПРОВИ́ННІСТЬ рідко, ПРО́ГРІХ заст., ПРИЧИ́НА заст. Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М. Коцюбинський); Одсиділи парубки день в холодній за свою провину (І. Нечуй-Левицький); Чула ж вона, що він взагалі охочий зводити дурненьких дівчат і вже не один такий гріх має на своєму сумлінні (В. Козаченко); Вона вже простила недавно синову провинність (Панас Мирний); — Не озветься (коханий) до своєї Любої дівчини, — Він німий лежить, холодний З моєї причини (Леся Українка).

ПРИЧИ́НА (явище, яке зумовлює чи породжує інше явище; протил. наслідок), МОТИ́В, ПРИ́КЛЮЧКА розм., ПО́ШТОВХ розм., ПРУЖИ́НА розм., ПІДКЛА́ДКА розм., ПРИТИ́ЧИНА заст., розм., ПО́БИТ заст., розм., ПРИЧИ́НОК діал., ПРИТО́КА діал., ОСНО́ВА заст.; ПЕРШОПРИЧИ́НА, КО́РІНЬ, ПЕРВОПРИЧИ́НА заст. (основна, головна); ВИНА́ розм. (причина перев. негативних явищ). На Великдень всі зібрались На тую долину, Щоб Якимової смерті Звідати причину (С. Руданський); Не питав (Начко) брата про мотиви цього кроку (І. Франко); Рече хоробрий маг: — Аби ти знав, Без приключки ніхто не ворогує: Од рук твоїх йому загине батько, Дак буде він ненавидіть тебе (А. Кримський); Поштовхом до заїкання буває наслідування цього дефекту (з журналу); — Та, правду сказати, я й не видам за вас своєї дочки: є тому деяка притичина (І. Нечуй-Левицький); Такий причинок (образа самого губернатора) більше пояснює сувору розправу з Михайлом, ніж тая звада з інспектором (Олена Пчілка); Стали (війт і присяжні) коло одного вугла, шпортають, штуркають.. "Що за притока?" — гадаю собі (І. Франко); (Андрій:) А ти все-таки певне не маєш основи думати, щоб я відносився до тебе погано (Леся Українка); Ми ще багато чого не знаємо. Але я звик шукати першопричину насамперед в людях (В. Собко); Свій корінь-причину мають вдача людська і звички людські (Є. Гуцало); А почни розповідати.. про ліки, що вбивають ті бактерії — первопричину всіх хвороб,- обличчя стануть якимись дурнувато-хитрими, наче на них хто наклав маску (П. Колесник); Він, мабуть, поклав на мою дружину всю вину нашої зажуреності (О. Досвітній).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вина — (причетність когось до чогось негативного) провина, гріх. Словник синонімів Полюги
  2. вина — вина́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. вина — Провина, гріх, провинність, р. прогріх, жм. шкода; (злих діл) причина. Словник синонімів Караванського
  4. вина — (санскрит.) — індійський семиструнний смичковий інструмент з корпусом із видовбаного дерева або гарбуза з дерев’яною шийкою та трьома бічними і чотирма мелодичними струнами. Звук видобувається плектрами — гачками. Словник-довідник музичних термінів
  5. вина — I в`ина-и, ж. Індійський семиструнний смичковий музичний інструмент. II вин`а-и, ж. 1》 Негативний вчинок або злочин; причетність до них або до чогось неприємного, що сталося. Загладжувати вину. 2》 Те, що спричиняє, призводить до чого-небудь; причина. 3》 діал. Обов'язок, борг, повинність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вина — Провина Словник чужослів Павло Штепа
  7. вина — ВИНА́, и́, ж. 1. Негативний учинок або злочин; причетність до якоїсь неприємної події. Тихон, не мавши за собою ніякої вини, не боячись, вийшов до нього, поклонивсь... (Г. Словник української мови у 20 томах
  8. вина — ви́на (ві́на) карт. піка (ст)||вино, зелень, пік Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. вина — У сильного завжди безсильний винен. З іронією про багатого чи сильного, які завжди перекладають свою вину на біднішого чи слабшого. Чия вина, того й гріх. Хто зробив щось погане, той і взяв на себе гріх. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. вина — 1) причина, привід 2) судовий збір на користь потерпілої особи, пеня, грошова кара, штраф Словник застарілих та маловживаних слів
  11. вина — У литовсько-руському праві грошовий штаф, який платили тому, чиє майно зазнало ушкоджень. Універсальний словник-енциклопедія
  12. вина — склада́ти / скла́сти вину́ на кого. Несправедливо звинувачувати кого-небудь у чомусь. — Бач, десь там двір злодії обікрали,— ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
  13. вина — ВИНА — морально-правова ознака людських вчинків, протилежна до правоти Л. юдина визнається винною тоді, коли її дії (а часом і наміри) суперечать належному, коли вона ухиляється від виконання своїх обов'язків... Філософський енциклопедичний словник
  14. вина — Вина́, -ни́, -ні́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  15. вина — ВИНА́, и́, ж. 1. Негативний вчинок або злочин; причетність до них або до чогось неприємного, що сталося. Тихон, не мавши за собою ніякої вини, не боячись, вийшов до нього, поклонивсь… (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  16. вина — Ви́на, -вин с. мн. см. вино 3. --------------- Вина, -ни ж. 1) Вина. Иногді б'ють Хому за Яремину вину. Ном. № 4062. 2) Обвиненіе. На того вина, кого вдома нема. Ном. № 2821. 3) Судебная пошлина. Словник української мови Грінченка