винагорода

НАГОРО́ДА (те, що дається для відзначення заслуг, достоїнств і т. ін.); ВІДЗНА́КА (нагорода за заслуги в якій-небудь галузі діяльності); ВИ́НАГОРО́ДА, ЗАСЛУ́ГА розм. (те, що є нагородою за якісь послуги або заслуги, платою за працю тощо); ПРЕ́МІЯ (перев. грошова); ПРИЗ (нагорода переможцеві в якому-небудь змаганні). — За участь у такій експедиції вас, напевно, чекає нагорода (З. Тулуб); Лікар Храпков удостоюється високої відзнаки від держави — одержує орден! (І. Ле); Другого дня вони знайшли собі роботу в миловара — дрова пиляли та рубали. Винагорода — по півфунта мила (Ю. Збанацький); Я в свого пана служив І заслуги не получив (П. Чубинський).

ПЛА́ТА (розрахунок за виконану працю, за щось придбане, використане і т. ін.), РОЗПЛА́ТА, ПЛАТІ́Ж, ВИНАГОРО́ДА, ЦІНА́, ЗАПЛА́ТА розм., УТРИ́МАННЯ заст., ЖА́ЛУВАННЯ заст., МЗДА заст.; ДОПЛА́ТА, ПРИПЛА́ТА (додаткова); ОПЛА́ТА (грошова); ЗАРПЛА́ТА, ПЛАТНЯ, ЗАРПЛАТНЯ́ розм., ПОЛУ́ЧКА розм. (заробітна); ПОДЕ́НЩИНА, ПОДЕ́ННЕ (ПОДЕ́ННА) у знач. ім., розм. (поденна). Усе так само ходила удова на панщину, та усе менша їй плата була (Марко Вовчок); (Другий левіт:) Майстрам громадським саме йде розплата за їх роботу при царських палатах (Леся Українка); — Приходь увечері. Мішок порожній захопи з собою. Перший платіж, два пуди, дам (А. Головко); Пунктуально о шостій годині прибули складачі, що за окрему винагороду зобов'язались до ранішньої роботи (І. Франко); А ціни і не сказав (хазяїн), по чому платитиме Трохимові, чи у день, чи потиженно (Г. Квітка-Основ'яненко); (Степан:) Я вам ніколи нічого злого не вчинив, окрім того, що наробився вам, як віл, без найменшої заплати!.. (М. Кропивницький); — Утримання їм (жовнірам) два роки не сплачено (З. Тулуб); По всій Московщині в ті роки платили жалування царевим слугам тільки міддю (О. Ільченко); Барабан, флейта та скрипка — весільний ансамбль — знаходився в кожному містечку за невелику мзду (Ю. Смолич); — Де ж тепер візьмеш цілих п'ятдесят копійок за день? Це в самій Таврії не завжди косарі мають таку оплату (М. Стельмах); Маркові визначили зарплату, харчі і спецодяг (М. Трублаїні); Тяжко було йому жити на сімнадцять карбованців платні (С. Васильченко); А з заводу ти наче летів, Щоб порадувать друзів, рідню, Й непомітно до серця тулив Свою першу в житті зарплатню! (В. Бичко); Проміння сонця гріло тучку, хитались віти золоті, коли він матері получку приніс уперше у житті (В. Сосюра). — Пор. заробі́ток.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винагорода — винагоро́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. винагорода — Плата за працю, нагорода за якісь послуги; те, що дається або робиться замість чого-небудь втраченого, заподіяного тощо. Пунктуально о шостій годині прибули складачі, що за окрему винагороду зобов’язались до ранішньої роботи (І. Літературне слововживання
  3. винагорода — Нагорода, плата, заплата, платня, премія, кн. мзда, (авторська) гонорар; (за послугу) віддяка; (за шкоду) відшкодовання, компенсація. Словник синонімів Караванського
  4. винагорода — -и, ж. Те, що є платою за працю, нагородою за які-небудь заслуги. || Те, що дасться або робиться замість чого-небудь утраченого, заподіяного і т. ін. Агентська винагорода — оплата посередницьких послуг за продаж товару та його рекламу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. винагорода — ВИНАГОРО́ДА, и, ж. Те, що є платою за працю, нагородою за якісь заслуги. Пунктуально о шостій годині прибули складачі, що за окрему винагороду зобов'язались до ранішньої роботи (І. Словник української мови у 20 томах
  6. винагорода — (англ. сотpensation) відповідно до теорії мотивації все те, що людині може видаватися цінним. Економічний словник
  7. винагорода — I аванс, відплата, віддяка, заробіток, заробок, зарплата, оплата, плата, платня II див. подяка Словник синонімів Вусика
  8. винагорода — В психології приємне відчуття, яке є наслідком поведінки особи; виступає як позитивне підсилення; збільшує ймовірність подібної поведінки в майбутньому. Універсальний словник-енциклопедія
  9. винагорода — Ви́нагорода, -ди; -ро́ди, -ро́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. винагорода — ВИНАГОРО́ДА, и, ж. Те, що є платою за працю, нагородою за які-небудь заслуги. Пунктуально о шостій годині прибули складачі, що за окрему винагороду зобов’язались до ранішньої роботи (Фр. Словник української мови в 11 томах
  11. винагорода — Винагорода, -ди ж. Награда. Словник української мови Грінченка