держава

ДЕРЖАВА — відповідним чином організована суспільна структура, здатна здійснювати найвищий контроль над деякими аспектами поведінки людей на певній території з метою підтримувати лад у даному суспільстві. Доки поведінка та взаємини людей у спільноті регулювалися звичаями, не існувало й особливої установи, яка б їх спрямовувала та контролювала (хоча можливо віднайти у найдавніших суспільствах деякі протодержавні утворення). Найважливіші ознаки Д. полягають у наступному. По-перше, держава контролює поведінку людей у межах державних кордонів: те, які саме аспекти поведінки вона контролює, залежить від особливостей самої держави. По-друге, щоб здійснювати управління, ця суспільна установа повинна володіти владою. Оскільки у багатьох випадках здатність регулювати поведінку людей неможливо реалізувати без застосування примусу, то наявність апарату примусу характерна для будь-якої держави. Третя ознака Д. — це всеосяжність державної влади: тобто йдеться про владу над усіма людьми, що населяють певну територію (а не про владу однієї людини над іншою чи владу окремої людини чи групи осіб над іншою групою осіб). Четверта ознака полягає у тому, що державна влада є найвищою, або суверенною. Проте цією останньою ознакою не володіють повною мірою різного роду залежні державні утворення (колоніальні адміністрації, домініони, протекторати, суб'єкти конфедеративних чи союзних утворень і т.п.). Відмова сучасних держав від частини свого суверенітету може бути наслідком добровільного визнання цими державами певних повноважень наддержавних міжнародних установ. У зв'язку з тим, що державна влада є суверенною та неподільною на даній території, Д. прагне захищати себе від зовнішніх втручань, спрямованих проти суверенітету (від завоювання тощо). Отже, держава повинна володіти силою, здатною захищати суверенітет — мати армію. Визначення різновидів Д. (типологія Д.) — традиційна тема політичної філософії. До класичних (Платон — Аристотель) належить поділ на типи державного управління у залежності від кількості осіб, які зосереджують в своїх руках повноту влади. Це т. зв. тричленний поділ: один, кілька (група), всі (народ). Застосування додаткової ознаки — законні та незаконні види правління — дало змогу перетворити цей поділ у шестичленний (законні: монархія, аристократія, демократія; незаконні: тиранія, олігархія, охлократія). Історичний досвід показує багато різноманітних модифікацій кожного із цих шести типів. XX ст. дало підставу поділяти держави на демократичні (див. демократія) і тоталітарні. У залежності від будови (структури), сучасні Д. поділяють на унітарні, федеративні та конфедеративні. За етнонаціональною ознакою Д. поділяють на над етнічні (багатоетнічні), національні та багатонаціональні.

В. Лісовий

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. держава — Держа́ва: — тут: символ монархії влади [55] Словник з творів Івана Франка
  2. держава — (територія, об'єднана політичною владою) країна, земля, (зі словом рідний) край, сторона. Словник синонімів Полюги
  3. держава — де́ржа́ва 1 іменник жіночого роду маєток, володіння; міцність; влада арх. держа́ва 2 іменник жіночого роду апарат влади; країна; у назвах країн Держава: Держа́ва Бахре́йн Орфографічний словник української мови
  4. держава — Форма політичної організації суспільств, ознаками якої є: наявність особливого апарату, який здійснює функцію влади і володіє монополією узаконеного застосування насильства; право, яке закріплює певну систему норм; населена територія... Словник із соціальної роботи
  5. держава — Де́ржава1. Оренда, право тимчасової власності. Єї [землк) ] будуть роздавати чиншівникам в державу на літ щонайменьше 14, а найдовше на 35 (Б., 1907, 62, 2) // пол. dzierżawa-оренда, орендоване земельне володіння. Держа́ва2. Українська літературна мова на Буковині
  6. держава — зст., маєток, володіння; (ніг) міць, сила, могуття; П. керівництво, влада; країна, край, земля; З. П. нація, нарід, сов. народ; (монарха) МОНАРХІЯ; (демократична) республіка; (могутня) наддержава, потуга; (союзна) федерація: (ядро імперії) метрополія; (рідна) БАТЬКІВЩИНА; пор. КОЛОНІЯ. Словник синонімів Караванського
  7. держава — Термін «держава» може вживатися для позначення історичної спільноти або філософської ідеї про сталу форму людського співтовариства чи ж бо виключно сучасного явища. Енциклопедія політичної думки
  8. держава — I д`ержава-и, ж., заст. 1》 Маєток, помістя, володіння. 2》 Міцність. 3》 Влада, керівництво. 4》 Один із символів влади монарха. Держава і скіпетр. II держ`ава-и, ж. Апарат політичної влади в суспільстві. || Країна з таким апаратом політичної влади. Великий тлумачний словник сучасної мови
  9. держава — Політична організація суспільства, котре населяє визначену територію та володіє політичним, економічним і соціальним суверенітетом; джерелом суверенітету є спільна воля більшості член суспільства, делегована державним органам... Універсальний словник-енциклопедія
  10. держава — МАЄ́ТОК (земельне володіння поміщика, перев. з будинком; поміщицький будинок), САДИ́БА, ПОМІ́СТЯ іст.; МАЙНО́ розм., МАЄ́ТНІСТЬ заст., ДЕРЖА́ВА заст., ГРУНТ заст. (земельне володіння, перев. з будинком); ДВІР іст., ЕКОНО́МІЯ іст. Словник синонімів української мови
  11. держава — ДЕРЖА́ВА, и, ж., заст. 1. Маєток, помістя, володіння. — Чому ж се він мені не похвалився? Мабуть, невеличкий хуторець, — нічим гаразд хвалитись. А все ж хутір! Усе ж держава!... Словник української мови в 11 томах
  12. держава — рос. государство 1. Основний інститут управління системою всього суспільства, що володіє загальнонаціональною владою, яка поширюється на все суспільство, виступає його офіційним представником і в разі необхідності спирається на примусові засоби. Eкономічна енциклопедія
  13. держава — Де́ржава, -ви ж. 1) Прочность, крѣпость. Нащо продовбав таку велику дірку? Мало де́ржави буде, т. е. вслѣдствіе большихъ размѣровъ дыры, окружающее ее дерево будетъ слишкомъ тонко и потому не прочно, не будетъ держать. То-же говорится о планкѣ, напр. Словник української мови Грінченка