думка

ДУМКА — акт мислення, частина процесу мислення або його результат, зміст, продукт мислення, ідея. Висхідною формою процесу мислення є судження. Його зміст розкривається у міркуванні, що відбувається у формі умовиводів і здійснюється шляхом зіставлення різних суджень. Синтезом суджень про певний об'єкт є поняття, яке в теоретичних системах знання стає формою розвитку ідеї і розгортається, знаходить свою об'єктивацію завдяки системі категорій. При цьому процес взаємопереходу категорій і понять є обопільним і постійно діючим, що і дозволяє просуватися від окремого до загального, від абстрактного до конкретного і навпаки. Саме ж осмислення цих процесів стає можливим завдяки застосуванню у кожному конкретному випадку методів індукції, дедукції, законів взаємозв'язку, діалектики різних форм мислення.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

думка — поділяти чи розділяти думку? Як засвідчує мовна практика українських письменників ХІХ і ХХ століть, у сполученні з іменниками думка, погляди, позиція, оптимізм, тривога, почуття тощо переважно вживається дієслово поділяти. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
думка — ду́мка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ду́мки Орфографічний словник української мови
думка — Пошиpений у pомантичнiй лiтеpатуpi жанp коpоткого елiгiйного чи баладного вipша. Словник стилістичних термінів
думка — Дума, гадка, ур. мисль, кн. судження, ок. мірковання; (громадська) г. опінія; З. П. погляд, точка зору, припущення, передбачення, намір, задум, плян, мета; (творча) ідея, мрія, політ фантазії; (- що) оцінка чого; мн. ДУМКИ, погляди, переконання, кн. концепції. Словник синонімів Караванського
думка — [думка] -мкие, д. і м. -мц'і, мн. -мки, -мок дв'і думкие Орфоепічний словник української мови
думка — -и, ж. 1》 Те, що з'явилося внаслідок міркування, продукт мислення. || Припущення, передбачення. || Намір, замисел, задум. || Знання в якій-небудь галузі. На мою (його, вашу і т. ін.) думку у знач. вставн. сл. — указують, кому належить думка. Великий тлумачний словник сучасної мови
думка — 1. Українська та польська лірико — епічна пісня, близька до думи оповідальними, імпровізаційними, ладовими особливостями. 2. Назва деяких вокальних та інструментальних п’єс М.Балакірєва, М.Завадського, В.Заремби, С.Монюшко, П.Чайковського та ін. Словник-довідник музичних термінів
думка — ду́мка: ◊ впа́сти на ду́мку раптово з'явитися, виникнути, назріти (про думку, план тощо)|| = стрілити Лексикон львівський: поважно і на жарт
думка — • думка 1) Укр. нар. пісня журливого або баладного характеру (напр., "Чи я в лузі не калина була?"). Термін "думка" введено у наук. обіг на поч. 19 ст. 2) В укр. романтич. поезії 1-ї пол. 19 ст. Українська літературна енциклопедія
думка — див. мрія Словник синонімів Вусика
думка — ані́ (ні) га́дки (собі́ (, ані́ ду́мки)). 1. Хто-небудь нечутливий, байдужий до всього. Її наб’ють, а вона ні гадки! (Панас Мирний); Бачите, бачите, сусідо? Сидить собі і ні гадки, ані думки. Фразеологічний словник української мови
думка — ДУ́МКА (продукт мислення; те, що сповнює чиюсь свідомість), ДУ́МА, МИСЛЬ, ГА́ДКА, МІРКУВА́ННЯ, ІДЕ́Я, ПО́МИСЕЛ (ПО́МИСЛ) книжн., ДУ́МОНЬКА фольк.; ОЦІ́НКА, СУ́ДЖЕННЯ, ВРА́ЖЕННЯ, ПО́ГЛЯД, РОЗУМІ́ННЯ, ПОНЯ́ТТЯ, ПЕРЕКОНА́ННЯ, ТВЕ́РДЖЕННЯ, ГО́ЛОС зі сл. Словник синонімів української мови
думка — ДУ́МКА, и, ж. 1. Те, що з’явилося в результаті міркування, продукт мислення. І свої думки, і його солодкі слова склались в її серці, як сплетені квітки в віночку (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
думка — Думка, -ки ж. Мысль; намѣреніе, замыселъ. Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш. Ном. № 177. А думка край світа на хмарі гуля. Шевч. 9. така в його думка. Онъ такъ думаетъ, предполагаетъ. Така в його думка була, щоб дівчина йому жінка була. Словник української мови Грінченка