ейдос

ЕЙДОС (від грецьк. είδοζ — вид, образ) — термін, який позначає образ, форму, вид або поняття, близький за смислом, проте не ідентичний "ідеї". У філософіїПлатона та його послідовників позначає незмінну справжню природу речі, є однією із вічних трансцендентних сутностей, які сприймає людський розум. У філософіїАристотеля Е. близький за значенням до "іманентної форми", тобто форми, невіддільної від матеріального субстрату речі. Розширюючи поняття Е., Гуссерль, по-перше, надав йому значення процесуальності, по-друге, застосував у феноменологічному аналізі загальних універсальних сутностей. Вчення про Е. він називав ейдологією, або ейдетикою. Гуссерль уживав термін "ейдетичні науки", щоб позначити їх відмінність від наук про зовнішні факти. Феноменологічному методу властива також "ейдетична редукція" ("взяття в лапки") індивідуального існування предмета споглядання, яке визначене його місцем серед природних явищ. За допомогою "ейдетичної редукції" з поля зору виключаються всі дані досвіду, судження, оцінки, що стосуються предмета, внаслідок чого Е. (сутність) стає пізнаваним.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ейдос — -у, ч. 1》 Термін древньогрецької філософії та літератури, що означав "видиме", "те, що видно". 2》 У феноменології Е. Гусереля – сутність на відмінність від факту. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ейдос — е́йдос іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. ейдос — Е́ЙДОС, у, ч., книжн. Ідея; чуттєвий образ; зміст, смисл чого-небудь. Міф у феноменологічній та інтуїтивістській філософських традиціях визначається як ейдос, втілений в іншобутті (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах