ентимема

ЕНТИМЕМА (від грецьк. ένυνμέομαι — маю на думці) — неповний, скорочений силогізм, в якому один із засновків або висновок в явному вигляді не сформульовані, хоч їх мають на увазі. Напр., у міркуванні "Всі філософи мудрі, отже, Сократ мудрий" в явному вигляді не сформульований менший засновок: "Сократ — філософ". Застосування Е. значно прискорює процес обміну думками, а також посилює переконливість міркувань. У слід за Аристотелем, Е. інколи характеризують (на противагу демонстративним міркуванням) як риторичний силогізм, "силогізм із ймовірного". На відміну від повних силогізмів, використання Е. дещо утруднює виявлення можливих помилок, які можуть існувати або свідомо припускатись саме в пропущених засновках чи висновку. Логіка аналізує правильність/неправильність Е. (т. зв. проблема ентимематичного слідування) через відновлення Е. до повного силогізму. За допомогою Е. будують більш складні силогізми — епіхейреми.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ентимема — -и, ж. Неповно (скорочено) наведений аргумент (міркування, умовивід, висновок, доведення і т. ін.), відсутні частини якого розуміються як очевидні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. ентимема — ЕНТИМЕ́МА, и, ж., лог. Скорочений силогізм, у якому один із засновків не висловлюється через його очевидність. Арістотель вважав ентимему ефективним засобом ораторського мистецтва (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах