зв'язок

ЗВ'ЯЗОК — синтетична єдність багатоманітного. Визначення Канта — "зв'язок є уява про синтетичну єдність багатоманітного" — стосується часткового випадку феномена З. у сфері ідеального Н. айбільш загальні форми З. — перехід, відображення (або рефлексія), розвиток — відкриті і систематично досліджені Гегелем. Це знайшло свій відбиток у відомому визначенні діалектики як вчення нро всезагальні З. і розвиток. У діалектиці найбільш з'ясований перехід кількісних змін у якісні, хоча насправді є і багато інших переходів (див. вузлова лінія відношень міри). Відображення існує між речами, між ними і свідомістю, в самій свідомості, в мисленні. Матеріалісти вивчали і вивчають переважно першу і другу форми відображення. В логіці останнє набуває вигляду рефлексії — співвідносності корелятивних категорій. Вона характерна для пізнання сутності і явища і всіх більш детальних їхніх підрозділів. "Визначення сутності — це визначення рефлекси" (Гегель). Рефлексія — таке співвідношення протилежних категорій, коли кожна з них передбачає іншу, протистоїть їй, визначається нею Р. ефлексія — сама суть логічної діалектики. Тут діє діалектична суперечність, чи єдність протилежностей. Розвиток як форма З. здійснюється й описується в діалектиці законом заперечення заперечення. Розвиток відбувається згідно з рівнями дійсності. Як і в пізнанні, їх два — буття і сутність. Спочатку розвиток охоплює зовнішній шар дійсності, потім — сутнісний через функціонування і розв'язання суперечностей. Перехід, відображення, розвиток як види З. — предмети певних теорій чи концепцій. Тому діалектика як вчення про всезагальні З. складається з кількох частин: вчення про буття та структуру "якість — кількість — міра", теорії відображення, гносеології, логічної теорії рефлексії і теорії розвитку.

М. Булатов

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зв'язок — Зв'язо́к: — в зв'язку: тут — в союзі [XIX] Найшвидше розвились міста північної Італії і підняли в зв'язку з попівством боротьбу проти німецьких цісарів; боротьба тота до решти підкопала цісарську власть в Німеччині [XIX] — спілка, союз [46-1;46-2] Словник з творів Івана Франка
  2. зв'язок — зв'я́зок іменник чоловічого роду в'язок діал. зв'язо́к 1 іменник чоловічого роду засіб спілкування; галузь; співвідношення; скріплення зв'язо́к 2 іменник чоловічого роду відносини, стосунки; звязаний стан — у хімії Орфографічний словник української мови
  3. зв'язок — Спілкування, контакт; (чого з чим) пов'язання; (у тексті) логічність, послідовність, відповідність, взаємозв'язок; (з народом) спорідненість, близькість до; мн. ЗВ'ЯЗКИ, стосунки, взаємини, зносини. Словник синонімів Караванського
  4. зв'язок — I зв'`язок-зка, ч., діал. В'язка (у 1 знач.). II зв'яз`ок-зку, ч. 1》 Спілкування, можливість спілкування з ким-, чим-небудь. 2》 Засіб спілкування на відстані. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зв'язок — ВІДНО́СИНИ (ділові, офіційні та ін. спілкування між людьми, товариствами, державами), ЗВ'ЯЗКИ́, ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКИ́, ВІДНО́ШЕННЯ рідше; СТОСУ́НКИ, ВЗАЄ́МИНИ, ВЗАЄМОВІДНО́СИНИ (між людьми). Задумує (І. Словник синонімів української мови
  6. зв'язок — рос. связь 1. Механізм, що дозволяє здійснювати взаємодію програмних модулів, зокрема виклики асинхронних процедур. 2. Сукупність засобів передачі повідомлень у мережі дистанційної обробки даних. Eкономічна енциклопедія
  7. зв'язок — Зв'язок, -зку м. 1) Связь. Зв'язок до вічного товариства з Галею. Мир. ХРВ. 353. 2) мн. зв'язки. Родъ прически дѣвушекъ въ два пробора. Чуб. VII. 422. Словник української мови Грінченка