зв'язок

ЗВ'ЯЗОК — синтетична єдність багатоманітного. Визначення Канта — "зв'язок є уява про синтетичну єдність багатоманітного" — стосується часткового випадку феномена З. у сфері ідеального Н. айбільш загальні форми З. — перехід, відображення (або рефлексія), розвиток — відкриті і систематично досліджені Гегелем. Це знайшло свій відбиток у відомому визначенні діалектики як вчення нро всезагальні З. і розвиток. У діалектиці найбільш з'ясований перехід кількісних змін у якісні, хоча насправді є і багато інших переходів (див. вузлова лінія відношень міри). Відображення існує між речами, між ними і свідомістю, в самій свідомості, в мисленні. Матеріалісти вивчали і вивчають переважно першу і другу форми відображення. В логіці останнє набуває вигляду рефлексії — співвідносності корелятивних категорій. Вона характерна для пізнання сутності і явища і всіх більш детальних їхніх підрозділів. "Визначення сутності — це визначення рефлекси" (Гегель). Рефлексія — таке співвідношення протилежних категорій, коли кожна з них передбачає іншу, протистоїть їй, визначається нею Р. ефлексія — сама суть логічної діалектики. Тут діє діалектична суперечність, чи єдність протилежностей. Розвиток як форма З. здійснюється й описується в діалектиці законом заперечення заперечення. Розвиток відбувається згідно з рівнями дійсності. Як і в пізнанні, їх два — буття і сутність. Спочатку розвиток охоплює зовнішній шар дійсності, потім — сутнісний через функціонування і розв'язання суперечностей. Перехід, відображення, розвиток як види З. — предмети певних теорій чи концепцій. Тому діалектика як вчення про всезагальні З. складається з кількох частин: вчення про буття та структуру "якість — кількість — міра", теорії відображення, гносеології, логічної теорії рефлексії і теорії розвитку.

М. Булатов