комунікація

КОМУНІКАЦІЯ (від лат. communico — повідомлення, зв'язок, спілкування) — у широкому сенсі це термін, що окреслює людську взаємодію у світі. У сучасній філософії використовується передусім як ознака конструктивної взаємодії особистостей, соціальних груп, націй та етносів, яка розгортається на основі толерантності й порозуміння. Поняття "К." широко використовується у філософії Ясперса, а також у сучасній нім. практичній філософії (Апель, Вольнов, Габермас), яка отримала назву "комунікативної". Антропологія, біхевіоризм, лінгвістична філософія, прагматизм, психоаналіз, трансцендентальна феноменологія, екзистенціалізм виокремили філософський зміст зовнішньої і внутрішньої К. Лише зовнішня, маніпулятивна К. призводить врешті-решт до переживання внутрішньої, екзистенційної самотності. Вихід за межі такої внутрішньої самотності можливий лише у внутрішній К., під якою розуміється така К., яка стосується глибинних смисложиттєвих орієнтацій і має вільний характер Ц. е, передусім, К.-із-собою як акт самопізнання та самовідтворення, процес діалогу із власним "Я". Комунікативний поворот у сучасній філософії від суб'єктивності до інтерсуб'єктивності включає різні концептуальні підходи до К. Зокрема, Габермас у праці "Теорія комунікативної дії" узагальнює досвід Міда щодо створення дискурсивної етики як одного із теоретичних щаблів руху від класичних уявлень про цілепокладання др формування теорії комунікативної дії. К. розглядається у контексті раціональних структур ідентифікації та індивідуалізації, містить такі процедури, як кількісна нумерація, усвідомлення належності до генерації та якісна ідентифікація персони. Апель визначає комунікативну спільноту як трансцендентальну передумову соціальних наук. Апріорі комунікативної спільноти є теоретичним підґрунтям етики. Комунікативна етика виходить перш за все із наявності людини як особистості, яка і становить онтологічне підґрунтя апріорі вільної К. Те, як етичні цінності функціонують на особистісному та інтерперсональному рівнях, а також у комунікативних процесах між культурами, державами, народами, є об'єктом сучасних міждисциплінарних досліджень.

Н. Хамітов

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комунікація — КОМУНІКА́ЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Шляхи сполучення, лінії зв'язку і т. ін. Одна її лекція завела мене в один із найглухіших закутків наших гір, до села, позбавленого всякої комунікації (І. Словник української мови у 20 томах
  2. комунікація — Сполука, зв'язок Словник чужослів Павло Штепа
  3. комунікація — Комуніка́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. комунікація — -ї, ж. 1》 спец. Шляхи сполучення, лінії зв'язку тощо. Водні комунікації. Вузол комунікацій — місце, де сходяться, перетинаються шляхи сполучення, лінії зв'язку тощо. 2》 Обмін інформацією, спілкування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. комунікація — комуніка́ція (від лат. communiсо – спілкуюсь з кимось) 1. Спілкування, передача інформації. 2. У філософії екзистенціалізму і персоналізму – спілкування, в процесі якого одна самітня душа відкриває себе іншій... Словник іншомовних слів Мельничука
  6. комунікація — [комун'ікац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  7. Комунікація — Повідомлення кандидатові основних положень філософії і ритуалу деяких вищих ступенів (див.) без виконання належного ритуалу посвяти. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
  8. комунікація — (від лат. сommunіco — спілкуюся з кимось) одне зі стилістичних понять, що визначає основний зміст і доречність стилістичних засобів. Словник стилістичних термінів
  9. комунікація — Зв'язок, сполучення; КН. спілкування. Словник синонімів Караванського
  10. комунікація — рос. коммуникация 1. Шляхи та засоби транспортного забезпечення господарства й населення, передання інформації, система комунального забезпечення та інші складові соціальної життєзабезпечуючої інфраструктури. Eкономічна енциклопедія
  11. комунікація — Комуніка́ція: — сполучення [47;III] Словник з творів Івана Франка
  12. комунікація — комуніка́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  13. комунікація — СПІЛКУВА́ННЯ (взаємні стосунки, взаємний зв'язок), ЗНО́СИНИ мн., КОНТА́КТ, КОНТАКТУВА́ННЯ, КОМУНІКА́ЦІЯ, ПОРОЗУМІ́ННЯ. Павло Тичина звертає особливу увагу на мову як засіб спілкування між людьми (М. Словник синонімів української мови
  14. комунікація — КОМУНІКА́ЦІЯ, ї, ж. 1. спец. Шляхи сполучення, лінії зв’язку тощо. Одна її лекція завела мене в один із найглухіших закутків наших гір, до села, позбавленого всякої комунікації (Фр., IV, 1950, 279); Водні комунікації. Словник української мови в 11 томах
  15. комунікація — 1. Процес передачі інформації, який включає адресата, канали, кодування, дешифровку, зміст, ефективність, контроль, ситуацію, намір. 2. Акт спілкування між людьми засобом передачі символів, метою якого є взаємопорозуміння. Словник із соціальної роботи