логіка
ЛОГІКА (грецьк. λογική — наука про умовивід, від λόγοξ — слово, поняття, судження) — дослідження міркувань (філософських, математичних та ін.) з метою створення теорії їх правильності. Необхідність цих досліджень виникає у зв'язку з потребами обґрунтування знання. В цьому аспекті Л. розглядалась багатьма філософами як частина теорії пізнання (органон). Предмет Л. уточнюється як дослідження не змісту міркування ("про що"), а його форми ("як"). У цьому аспекті Л. характеризується як формальна, на відміну від "змістовної", якою вважається діалектична Л. В сучасній Л. з появою таких розділів, як модальна Л., Л. дії, Л. запитань і відповідей та ін. її "формальність" вважається відносною і пов'язується із ступенем схематизації міркування, що робить відносним розподіл Л. на теоретичну і прикладну. Головні напрями досліджень у сучасній Л.: 1) теоретична Л.: теорія доведень, теорія аналізу, формальна семантика; 2) практична Л.: Л. дій, Л. рішень, евристика, праксеологія, конфліктологія; 3) філософська Л.: часова Л., динамічна Л., епістемічна Л., когнітивна Л., Л. тропів (метафор, аналогій), деонтична Л., Л. оцінок, Л. норм, Л. імперативів; 4) логічний аналіз мови: теорія комунікації, теорія аргументації, теорія мовленнєвих актів, аналіз дискурсу, дискусій, риторика, семіотика; 5) Л. інформаційних технологій: логіко-когнітивний аналіз, комп'ютерна Л., Л. програмування, Л. "штучного інтелекту". Метапроблеми Л.: історія Л., соціологія Л., філософія Л., викладання Л.
А. Ішмуратов
Значення в інших словниках
- логіка — ло́гіка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- логіка — Правила <�наука> мислення; (життя) закономірність; ПОБ. здоровий глузд, розсудливість, послідовність <�логічність, злагодженість> думок; ЖМ. спосіб мислення <н. жіноча логіка>. Словник синонімів Караванського
- логіка — [лог'іка] -кие, д. і м. -г'іц'і Орфоепічний словник української мови
- логіка — -и, ж. 1》 Наука про закони і форми мислення, методи пізнання та умови істинності знань і суджень. Формальна логіка — логіка, основана на формальних твердженнях, на противагу логіці, основаній на значеннях. Великий тлумачний словник сучасної мови
- логіка — ЛО́ГІКА, и, ж. 1. Наука про закони і форми мислення. – Колись я вивчала закони елементарної логіки (І. Росоховатський); І хоча дяк і вивчав у Київській академії науку логіку, але в цьому селі вона, здається, творилася за такими законами... Словник української мови у 20 томах
- логіка — ло́гіка (від грец. λογική – проза; наука про умовивід) 1. Наука про закони, форми та прийоми людського мислення, застосування яких у процесі міркування й пізнання забезпечує досягнення об’єктивної істини. 2. Формальна... Словник іншомовних слів Мельничука
- логіка — Теорія пізнавальної діяльності, особливо тієї, яка стосується науки, головним чином: групування (класифікація, упорядкування, типологія) об'єктів дослідження... Універсальний словник-енциклопедія
- логіка — ЗАКОНОМІ́РНІСТЬ (об'єктивно існуючий зв'язок між предметами, явищами і т. ін.), ЗАКО́Н, НЕОБХІ́ДНІСТЬ філос.; ЛО́ГІКА (у подіях, діях тощо). Закономірності суспільного розвитку; — Тепер.. Словник синонімів української мови
- логіка — Ло́гіка, -ки, -ці (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- логіка — ЛО́ГІКА, и, ж. 1. Наука про закони і форми мислення. — Поговорімо за всіма правилами логіки, бо логіка є підвалина справжнього мислення (Тулуб, Людолови, І, 1957, 25). 2. Внутрішня закономірність. Словник української мови в 11 томах
- логіка — рос. логика 1. Наука про форми, закони та прийоми людського мислення, застосування яких у процесі міркування й пізнання забезпечує досягнення об'єктивної істини. 2. Розумність, об'єктивність, закономірність, справедливість. Eкономічна енциклопедія