1. Словник іншомовних слів Мельничука

логіка

ло́гіка

(від грец. λογική – проза; наука про умовивід)

1. Наука про закони, форми та прийоми людського мислення, застосування яких у процесі міркування й пізнання забезпечує досягнення об’єктивної істини.

2. Формальна Л. – наука, що вивчає форми мислення (поняття, судження, умовиводи) та структури наукового знання (дедуктивні системи, схеми доведення тощо).

3. Математична Л. – символічний вираз формальної Л., найвищий етап її розвитку.

4. Розумність, правильність, внутрішня закономірність.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. логіка — ло́гіка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. логіка — Правила <�наука> мислення; (життя) закономірність; ПОБ. здоровий глузд, розсудливість, послідовність <�логічність, злагодженість> думок; ЖМ. спосіб мислення <н. жіноча логіка>. Словник синонімів Караванського
  3. логіка — [лог'іка] -кие, д. і м. -г'іц'і Орфоепічний словник української мови
  4. логіка — -и, ж. 1》 Наука про закони і форми мислення, методи пізнання та умови істинності знань і суджень. Формальна логіка — логіка, основана на формальних твердженнях, на противагу логіці, основаній на значеннях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. логіка — ЛО́ГІКА, и, ж. 1. Наука про закони і форми мислення. – Колись я вивчала закони елементарної логіки (І. Росоховатський); І хоча дяк і вивчав у Київській академії науку логіку, але в цьому селі вона, здається, творилася за такими законами... Словник української мови у 20 томах
  6. логіка — Теорія пізнавальної діяльності, особливо тієї, яка стосується науки, головним чином: групування (класифікація, упорядкування, типологія) об'єктів дослідження... Універсальний словник-енциклопедія
  7. логіка — ЛОГІКА (грецьк. λογική — наука про умовивід, від λόγοξ — слово, поняття, судження) — дослідження міркувань (філософських, математичних та ін.) з метою створення теорії їх правильності. Філософський енциклопедичний словник
  8. логіка — ЗАКОНОМІ́РНІСТЬ (об'єктивно існуючий зв'язок між предметами, явищами і т. ін.), ЗАКО́Н, НЕОБХІ́ДНІСТЬ філос.; ЛО́ГІКА (у подіях, діях тощо). Закономірності суспільного розвитку; — Тепер.. Словник синонімів української мови
  9. логіка — Ло́гіка, -ки, -ці (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. логіка — ЛО́ГІКА, и, ж. 1. Наука про закони і форми мислення. — Поговорімо за всіма правилами логіки, бо логіка є підвалина справжнього мислення (Тулуб, Людолови, І, 1957, 25). 2. Внутрішня закономірність. Словник української мови в 11 томах
  11. логіка — рос. логика 1. Наука про форми, закони та прийоми людського мислення, застосування яких у процесі міркування й пізнання забезпечує досягнення об'єктивної істини. 2. Розумність, об'єктивність, закономірність, справедливість. Eкономічна енциклопедія