логіка

ЛО́ГІКА, и, ж.

1. Наука про закони і форми мислення.

– Колись я вивчала закони елементарної логіки (І. Росоховатський);

І хоча дяк і вивчав у Київській академії науку логіку, але в цьому селі вона, здається, творилася за такими законами, яких учені мужі ще не пізнали (Валерій Шевчук).

2. Внутрішня закономірність.

Ясно, що коли він [Чайка] навіть пообіцяє посаду посла в Парижі, той нічогісінько не зможе зробити супроти жорстокої логіки подій (Д. Бузько);

Надмірна образність може відсунути на другий план логіку викладу (з наук.-попул. літ.);

// Правильність, розумність висновків.

Що таке страх? Це така дика, атавістична, звіряча сила, яка не залежить од логіки, сили волі (М. Коцюбинський);

Шукати чоловіка потерпілої йому підказали саме тут, у лікарні, та й де ж йому бути, якщо йти за логікою (А. Кокотюха);

Логіка елементарних речей підказувала: куди потрапляєш ти після смерті фізичного тіла – до раю чи до пекла – залежить від твого земного існування (В. Кожелянко).

3. звичайно з означ., розм. Сукупність чиїх-небудь поглядів; хід міркувань, умовиводів.

Логіка Лесі Українки відгострена, як бритва (М. Рильський);

Логіка Малахова була цілком послідовною і все-таки неправильною (В. Собко);

Якщо ж іти далі за логікою Івана Маловічка і танцювати від прізвища Ярчук, то вийде так, що того вечора суботній чоловік розпізнав у мені... нечисту силу? (В. Шкляр).

(1) Жіно́ча ло́гіка, ірон. – про судження, які ґрунтуються на відчуттях, а не на законах логіки.

– А що ж їй робити? – крикнув Начко. – Жити на тітчиному хлібі чи помирати з голоду? – Ну, то чого б я так пишалася? – з чисто жіночою логікою відповіла Миколайова (І. Франко);

Талочці хотілося видертися з кімнати. Й це підсвідоме поривання допомогло їй прийти несподівано до правильного висновку: Вольдемар попросту вб'є Чайку. Може, й з ревнощів. Це вже – від жіночої логіки (Д. Бузько);

(2) Форма́льна ло́гіка – наука про форми мислення, правила і форми виведення одного судження з інших.

– З точки зору формальної логіки і здорового глузду, звичайно, повірити в це важко (В. Нестайко);

Для юриспруденції першорядне значення має і формальна логіка, “логіка правових конструкцій” (з навч. літ.).

△ (3) Математи́чна ло́гіка – розділ математики, у якому математичний апарат і спеціально розроблений апарат символів за допомогою різноманітних числень застосовують до вивчення мислення.

Для складання математичних моделей використовують різноманітні математичні засоби: рівняння, функції, графи, таблиці й схеми, співвідношення математичної логіки, геометричні конструкції тощо (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. логіка — ло́гіка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. логіка — Правила <�наука> мислення; (життя) закономірність; ПОБ. здоровий глузд, розсудливість, послідовність <�логічність, злагодженість> думок; ЖМ. спосіб мислення <н. жіноча логіка>. Словник синонімів Караванського
  3. логіка — [лог'іка] -кие, д. і м. -г'іц'і Орфоепічний словник української мови
  4. логіка — -и, ж. 1》 Наука про закони і форми мислення, методи пізнання та умови істинності знань і суджень. Формальна логіка — логіка, основана на формальних твердженнях, на противагу логіці, основаній на значеннях. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. логіка — ло́гіка (від грец. λογική – проза; наука про умовивід) 1. Наука про закони, форми та прийоми людського мислення, застосування яких у процесі міркування й пізнання забезпечує досягнення об’єктивної істини. 2. Формальна... Словник іншомовних слів Мельничука
  6. логіка — Теорія пізнавальної діяльності, особливо тієї, яка стосується науки, головним чином: групування (класифікація, упорядкування, типологія) об'єктів дослідження... Універсальний словник-енциклопедія
  7. логіка — ЛОГІКА (грецьк. λογική — наука про умовивід, від λόγοξ — слово, поняття, судження) — дослідження міркувань (філософських, математичних та ін.) з метою створення теорії їх правильності. Філософський енциклопедичний словник
  8. логіка — ЗАКОНОМІ́РНІСТЬ (об'єктивно існуючий зв'язок між предметами, явищами і т. ін.), ЗАКО́Н, НЕОБХІ́ДНІСТЬ філос.; ЛО́ГІКА (у подіях, діях тощо). Закономірності суспільного розвитку; — Тепер.. Словник синонімів української мови
  9. логіка — Ло́гіка, -ки, -ці (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. логіка — ЛО́ГІКА, и, ж. 1. Наука про закони і форми мислення. — Поговорімо за всіма правилами логіки, бо логіка є підвалина справжнього мислення (Тулуб, Людолови, І, 1957, 25). 2. Внутрішня закономірність. Словник української мови в 11 томах
  11. логіка — рос. логика 1. Наука про форми, закони та прийоми людського мислення, застосування яких у процесі міркування й пізнання забезпечує досягнення об'єктивної істини. 2. Розумність, об'єктивність, закономірність, справедливість. Eкономічна енциклопедія