махізм

МАХІЗМ — один із напрямів позитивізму, який виникає на межі XIX — XX ст. на хвилі переосмислення класичної парадигми механіки Ньютона. Поряд із творчим доробком Маха до нього також відносять енергетизм Оствальда, інструменталізм Дюема, конвенціоналізм Пуанкаре. Критичне переосмислення механістичних уявлень класичної науки велося на засадах редукціонізму — зведення фізичного світу до комплексів відчуттів, тобто психічного. Фізикалістське розуміння реальності обмежувалось координованою рецепцією "Я" та "речей", репрезентованих комплексами їх відчуттів. Остаточним щаблем сприйняття реальності виступало відчуття простору, часу, ваги, кольору, тепла та ін. Спонтанна стихія думки спрямовувалась у річище мінімально можливої "економії мислення". Замість детерміністського пояснення причинно-наслідкових зв'язків пропонувався новий ідеал "чистого опису". Вибудована на принципах економії мислення та чистого опису наука зводилася, зрештою, до задоволення життєвих потреб людини. М. набув поширення у фізиці, хімії, психології, а також справив значний вплив на подальшу теоретичну еволюцію позитивізму, прагматизму, біхевіоризму; вважається теоретичним попередником нової релятивістської картини світу. В Україні під впливом ідей Оствальда знаходився Писаржевський — фундатор вітчизняної фізичної хімії. Завдяки англ. етнографу й соціологу Б. Малиновському (1884 — 1942) функціональний аналіз М. знайшов застосування в царині західної культурної антропології. Прослідковуються культурологічні паралелі між енергетизмом і релятивізмом М. та уявленнями про світ, властивими інд. міфології та буддизму. В естетично-художньому аспекті М. тяжіє до імпресіонізму.