мир

МИР — соціальний стан буття, який характеризується відсутністю збройної боротьби у масштабних і явно виражених формах. Традиція включення проблематики М. в контекст філософських пошуків має тривалу історію. Давньоінд. парадигма М. виходила з примату індивідуального М. над соціальним. Слово "шанти" (М.) — це заспокоєність, умиротворіння особистості. Зміст позначеного ним поняття не виключає необхідних аспектів збройного встановлення М. для всього суспільства. В античній Європі (Греція і Рим) розуміння М. також охоплювало конкретний мілітарний аспект. У Греції М. розглядався як внутрішньоеллінська проблема (внутрішній М.); зовнішнім М. була перерва між необхідними (у соціальному сенсі) війнами. Від мрій про мирний "золотий" вік мислителі переходили до раціонального обґрунтування і встановлення справедливих відносин між однорідними, як правило, християнськими державами. Від Августина Блаженного бере витоки ідея створення "Божого миру". Поняття природного права, суспільного договору та державного розуму було в основі вчень Гоббса та Спінози; останній окреслив позитивний зміст М., уґрунтовуючи його на доброчесності, яка спирається на твердість духу. У соціальній філософії Канта розуміння М. невіддільне від тлумачення ним поняття "соціального договору" як регулятивної ідеї стосовно встановлення у суспільстві верховенства закону. Це верховенство закону є запорукою М. як у відносинах між окремими індивідами, так і між націями. Концепція "вічного миру" включала ідею універсального єднання держав і націй. У сучасній соціальній філософії, політології, соціології М. у відносинах між державами і народами характеризується або повною відсутністю застосування збройної сили у відносинах (чи загрози силою), дотриманням прийнятих зобов'язань дружнього співіснування народів або припиненням на певний час широкомасштабних війн і збройних конфліктів, закріпленням їх результатів у мирному стані. При застосуванні теоретичного підходу Клаузевіца, який вважав сутністю війни продовження політики насильницькими засобами, М. постає як закріплення і продовження тих політичних тенденцій, які передували йому у стані війні, а також як підготовка до нових воєн. Поняття "озброєний М." використовується теоретиками західноєвропейської школи для кваліфікації стану сучасних міжнародних відносин, коли озброєні для ведення широкомасштабних збройних конфліктів сторони зважають на переваги стешу М.

М.Цюрюпа

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мир — Мир є для видячого, що має очі і ум бачити. Ідею миру не всі розуміють. Мир є ідея Бога. Бог хоче, щоб на світі панував мир. Мир і любов сотворені, щоб їх берегти. Підкреслюється значення і необхідність збереження миру і любові. Приповідки або українсько-народня філософія
  2. мир — I -у, ч. 1》 Відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; згода (у 4 знач.). Жити в миру. Миром у знач. присл. — мирно, без сварок і суперечок. 2》 Відсутність збройної боротьби між двома або кількома народами, державами; прот. війна. || Мирна праця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. мир — МИР¹, у, ч. 1. Відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; згода (у 4 знач.). Святої правди і любові Зоря всесвітняя зійшла! І мир і радость [радість] принесла На землю людям (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. мир — і́нший мир, уроч., заст. Загробне, потойбічне життя. Наче навішано гирі, Вся зайнялась голова… Думка об іншому мирі (про інший світ) Тільки осталась жива! (П. Грабовський). мир душі́ чиїй, уроч. Фразеологічний словник української мови
  5. мир — Мир, ми́ру, -рові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мир — (відсутність незгоди) спокій, (тимчасове) перемир'я, (узгодження суперечок) згода. Словник синонімів Полюги
  7. мир — мир 1 іменник чоловічого роду відсутність ворожнечі, війни мир 2 іменник чоловічого роду світ; громада; життя мирян рідко Орфографічний словник української мови
  8. мир — I залагодини, замирення, згода, злагода, мирова (запити мирову), миротворство, перемир'я, примирення, спокій, угода Приповідки: Краща солом'яна згода, ніж золота звада II див. світ Словник синонімів Вусика
  9. мир — ДРУ́ЖНО (без сварок, суперечок, сутичок), МИ́РНО, ЛА́ГІДНО, ПО-ХОРО́ШОМУ, ЗЛА́ГІДНО розм., МИ́РОМ розм., ЛА́ГІДКО́М розм., ДУША́ В ДУ́ШУ розм. — Мамо, не хвилюйтесь, не плачте, я слухатимусь, житимем дружно (О. Словник синонімів української мови
  10. мир — МИР¹, у, ч. 1. Відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; згода ( у 4 знач.). Святої правди і любові Зоря всесвітняя зійшла! І мир і радость [радість] принесла На землю людям (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  11. мир — 1. згода, злагода, лад; відсутність війни; (пакт) мирна угода, (тимчасовий — ще) перемир'я, замирення; (у природі, душі) тиша, спокій; 2. ЗСТ. світ; (хрещений) люди, громада, народ; Ц. світське життя. Словник синонімів Караванського
  12. мир — Мир, -ру м. 1) = світ. Хто ж тепер буде миром управляти? Драг. 2) Народъ. Цілий день у суботу миру-миру до їх приходило прощаться. ЗОЮР. II. 285. Одходило й приходило до хати миру — хто хотів. МВ. (О. 1862. І. 91). На пристані миру такого, що страх... Словник української мови Грінченка