мир

МИР¹, у, ч.

1. Відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; згода (у 4 знач.).

Святої правди і любові Зоря всесвітняя зійшла! І мир і радость [радість] принесла На землю людям (Т. Шевченко);

Пішов [отаман] до Миколи, перепросив його гарненько; і вони помирились і запили сварку й мир могоричем (І. Нечуй-Левицький);

– Так, дивний старий. Пішов і не попрощався. Як з чужим. Ні, мабуть, не вийде у нас із ним миру. Так і будемо ходити один від одного стороною (Григорій Тютюнник);

* Образно. [Антоніо:] Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру прагнуть (Леся Українка);

// присл. Мирно, без сварок і суперечок.

Коли сонце заходить, ватаг виносить з стаї трембіту і трубить побідно на всі пустинні гори, що день скінчився миром (М. Коцюбинський);

– Я ж колись врятував з Морозенком вас, то пожалійте людей! – ломить свій гнів і гордість чоловік, ще надіючись, що можна миром поладнати з паном (М. Стельмах).

2. Відсутність збройної боротьби між двома або кількома народами, державами; протилежне війна.

Родились в небі ви, – чи долі? Чи мир нам везете, чи брань? (І. Котляревський);

– Простим людям потрібен мир між народами! Хто ж хоче війни?.. (П. Колесник);

Вважав [І. Сірко] себе за вільного і незалежного, тому залишав за собою право мати зносини з сусідніми державами й самому вирішувати з ними питання миру й розмиру (І. Шаповал);

// Мирна праця.

Зброю для миру кують ковалі, Прагне служити не війнам проклятим – Злагоді й щастю розщеплений атом (М. Рильський).

3. Угода сторін, що воюють між собою, про припинення воєнних дій; мирний договір.

– Ідіть, Едвардові скажіть, Як чули по сій мові. Коли не згодиться на мир, – Ми знов у бій готові (Леся Українка);

Військовий писар подав йому умови миру, і гетьман Остряниця, взявши гусяче перо, підніс його до пергаменту і на мить задумався (О. Довженко);

Після цієї поразки, яка дістала назву “Льодового побоїща”, рицарі поспішили укласти мир (з навч. літ.).

4. Спокій, тиша.

Звільна їдем. Мовчки бродить Око вдовж і вшир, Наче жалко нам природи Розбентежить мир (І. Франко);

Мир злетів на мою душу (І. Микитенко);

Над ним написано повік: “Смиренний грішник, Дмитрій Ларін, Господній раб і бригадир, Вкушає в сій могилі мир” (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

Всесві́тня Ра́да Ми́ру див. ра́да;

Го́луб ми́ру див. го́луб;

Жи́ти в зла́годі (у ми́рі, у поко́ї, заст. в миру́) див. жи́ти;

По́їзд ми́ру див. по́їзд;

Пристав́ати / приста́ти на мир (уго́ду і т. ін.) див. пристава́ти;

(1) Сепара́тний мир – у міжнародному праві – договір про мир чи перемир'я у війні, укладений однією державою або групою держав із противником окремо від своїх союзників.○ Іти́ / піти́ на мир (на прими́рення) див. іти́.

◇ Зво́дити / звести́ на мирову́ (на мир) див. зво́дити;

(2) З ми́ром:

а) (зі сл. іти, прийти і под.) з добрими намірами; по-доброму.

Гей ти, степ угорський, пушта зелена! Чи ти бачила грізне руське військо, що до тебе з миром прийшло? (А. Хижняк);

б) (перев. зі сл. відпусти́ти.) не караючи, не чинячи перешкод; мирно.

Повстанці виділили їм [грецьким матросам] старий рибальський баркас на веслах і, побажавши вдруге не попадатись, з миром відпустили в море, до своїх (О. Гончар);

в) (зі сл. іди (іді́ть), зостава́йся (зостава́йтеся) і т. ін.) уживається для вираження доброго побажання (перев. при прощанні, розставанні); щасливо.

[Годвінсон (береться за шапку):] Зостаньте [зоставайтеся] з миром! (Леся Українка);

З ми́ром відпуска́ти / відпусти́ти див. відпуска́ти;

Іди́ (їдь, зостава́йся і т. ін.) з ми́ром (в ми́рі) див. іти́;

Лю́лька ми́ру див. лю́лька¹;

(3) Мир вам! <�Мир сьому́ до́му!>, заст., жарт. – уживається як привітання того, хто входить у дім.

Входять Едіта й Крістабель; з ними Годвінсон і Джошуе Кембль .. [Годвінсон:] Мир сьому дому!.. [Кембль:] Мир вам! (Леся Українка).

МИР², у, ч.

1. заст. Земля з усім, що на ній існує; світ.

А над чорним Колізеєм, Ніби із-за диму Пливе місяць круглолиций. І мир первозданний Одпочив на лоні ночі (Т. Шевченко);

Погляньмо: всюди красота; Холодну землю сонце гріє; Цвіте мир Божий – процвіта (Л. Глібов).

2. перев. у сполуч. із займ. весь, увесь. Усе живе, усе, що оточує нас.

Не дай боже свині роги, весь мир поколе (Номис);

Надворі сонечко сяло, зогрівало увесь мир (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Те саме, що лю́ди 2.

З миру по нитці – голому сорочка (Номис);

З усього миру та на мою чирю (прислів'я);

Двері хатні навстіж стояли: одходило й приходило до хати миру – хто хотів (Марко Вовчок);

– Миру стоїть, наче на Великдень коло церкви (Ю. Яновський);

// який. Люди певної території, суспільної групи і т. ін.

От затим же то і сходився увесь харківський мир з півдня на Гончарівку, бо тут вже певно усяк надіявся її [Галочку] побачити (Г. Квітка-Основ'яненко);

Страшна, нечувана досі пошесть навістила наш край. Довго .. тривожився мир хрещений, ждучи от-от видимої, наглої смерті (І. Франко);

Думала [матушка ігуменя] свою думу: чи гаразд вона вдіяла, що пустила за святу огорожу стільки грішного миру (М. Стельмах).

3. Те саме, що грома́да¹.

Землероби-селяни, які входили в сусідську общину, називались у східних слов'ян смердами, а сама община дістала назву мир (на півночі) і верв (на півдні) (з навч. літ.);

Біля зборні зібрався весь мир (М. Коцюбинський);

[Люлька:] Нехай мир розсудить, що робить з нею (С. Васильченко);

// Взагалі громада; народ (переважно про селян).

– Та нас же таки мир. Одне туди, друге туди, по селу, поза селом, може, хтось-таки та знайде [Тетяну] (С. Васильченко);

[Маруся:] Зневажа він мене, гордує мною, як вітер горою!.. Перед усім миром знущається надо мною й глузує мені у вічі (М. Кропивницький);

Ледарі поховалися від нового завгоспа в усі діри, як від кота – сірі миші. Та зіркатий Проць люто витрясав їх звідти, витягав за руки – мирові на очі, пік злим, немилосердним сміхом (В. Бабляк);

// присл. Усі разом, спільно.

А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить (Т. Шевченко).

4. заст. Життя мирян; світське життя, на протилежність монастирському.

Отець Паладій у мирі звався отець Павел Андрієвський (І. Нечуй-Левицький);

[Матушка гуменя:] Може, хто з вас має думку у мир попрохатись, – залишіть ту думку. Велика праця жде вас і без миру (Панас Мирний);

* Образно. Вітаю Вас, Остапе милий, В миру наречений Павлом! (М. Рильський).

(1) Мир хреще́ний, розм. – православний народ, православні (перев. у звертанні).

– Повикочували [міщани] на улицю бочки з пивами, з медом, з горілкою, роблять війтенкові поминки на ввесь хрещений мир (П. Куліш);

Мир хрещений, усі люди добрі! послухайте, що маю казати (І. Нечуй-Левицький);

[Андрій:] Люде [люди]добрі, мир хрещений!.. Дивіться, дивіться, як знущаються над нами ті, що святе письмо своїми очима бачать, ті, що правдою торгують і бога купують!.. (М. Кропивницький).

◇ По миру́ пуска́ти / пусти́ти див. пуска́ти;

Пуска́ти / пусти́ти по сві́ту (по ми́ру) див. пуска́ти;

(2) Усі́м ми́ром <�Усіє́ю грома́дою> – гуртом, спільно, разом.

Усім миром ідуть на страшну війну, на ворога лютого (Григорій Тютюнник);

А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить (Т. Шевченко);

(3) З ми́ру по ни́тці, зі сл. збира́ти, допомогти́, ви́йти і т. ін. – завдяки багатьом людям; потроху, помалу.

Воно годило б ся [годилося б] запомогти, бо ситий голодному не вірить, як кажуть, з миру по нитці (М. Коцюбинський);

Книжечка вийшла за принципом “з миру по нитці” (В. Большак);

З миру по нитці збирали Семеренко і Кошель лабораторію (з газ.);

(4) І́нший мир, уроч., заст. – загробне, потойбічне життя.

Наче навішано гирі, Вся зайнялась голова... Думка об іншому мирі [про інший світ] Тільки осталась жива! (П. Грабовський);

(5) Мир душі́ чиїй, уроч. – усталена форма прощання з померлим та вираження прихильного ставлення до покійного при згадуванні його.

Мир душі його, хай спить спокійно (з переказу);

Мир душі твоїй, Богдане! (Т. Шевченко);

(6) На миру́ – у присутності людей; серед людей, при людях.

– Бачу, він один залишатись боїться. Недарма ще старі люди казали: на миру і смерть красна (Ю. Збанацький);

У кутках тиснуть руку небагатьом, що відважились кинути виклик темній раті, а на миру тремтячими голосками підспівують її вовчому виттю (Б. Олійник);

(7) Не від ми́ру сього́, заст. – не такий, як усі; особливий, незвичайний, дивний і т. ін.

– Людей і питайте, а я чоловік не от мира [не від миру] сього! (О. Кониський);

У моїй юній селянській уяві письменник поставав не від миру сього. Малювався в образі не менше двокрилого ангела небесного (С. Ковалів);

(8) У миру́ – у світському житті (про духовну особу).

Усталеною є думка, що саме Брюс і був найпершим астрономом у Росії. Та насправді він мав попередника – архієпископа Холмогорського Афанасія, у миру – Олексій Артемійович Любимов! (із журн.);

Ми обіцяли репрезентувати читачеві особу владики Мстислава (в миру Степана Івановича Скрипника), обраного патріархом Київським і всієї України (із журн.);

Ходи́ти / піти́ по ми́ру див. ходи́ти.