мир

ДРУ́ЖНО (без сварок, суперечок, сутичок), МИ́РНО, ЛА́ГІДНО, ПО-ХОРО́ШОМУ, ЗЛА́ГІДНО розм., МИ́РОМ розм., ЛА́ГІДКО́М розм., ДУША́ В ДУ́ШУ розм. — Мамо, не хвилюйтесь, не плачте, я слухатимусь, житимем дружно (О. Гончар); Розмова за столом точилася мирно й по-діловому (М. Чабанівський); Коти гризуться з собаками і.. не живуть лагідно (Словник Б. Грінченка); Одібрано землю у пана, Поділено по-хорошому Між селянами (В. Еллан); Злагідно живуть собі з жінкою (Словник Б. Грінченка); Хазяїн коло нього спершу миром та ласкою, показує й розказує, як і що й коли робити... (Панас Мирний); Жили вони з Мариною душа в душу, не проявляючи особливої ніжності, але з великою шаною одне до одного (М. Зарудний).

ЗГО́ДА (у співжитті, стосунках), ЗЛА́ГОДА, ЛАД, МИР, СПО́КІЙ, ПОРОЗУМІ́ННЯ, ЛА́ГОДА розм., ЗЛА́ДА діал., ПО́КІЙ заст., РЯД заст., рідко. Оверко з батьком, матір'ю повів розсудливу річ, у сім'ї настала любов і згода (К. Гордієнко); Ми закликаємо до згоди, Показуєм щасливу путь; Нехай на світі всі народи В добрі і в злагоді живуть! (Д. Павличко); Вся сім'я назброїлася на одне діло, — затихли в неї лайка і сварка, настав тихий мир та лад (Панас Мирний); Нічим їй ніхто не догодить, ні з ким жити в покої, в лагоді не може (М. Коцюбинський); Докіль не буде в людства злади?! (М. Вінграновський); — Дайте мені поміч, зробіть межи нами ряд. Короп наважився мене з світа зігнати! (Лесь Мартович).

I. МИР (відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; відсутність збройної боротьби між державами, народами, а також угода про припинення воєнних дій); СПО́КІЙ, ПО́КІЙ заст. (відсутність війн, громадських безпорядків, заворушень тощо); ЗАМИ́РЕННЯ, ПРИМИ́РЕННЯ, ПРИМИ́Р'Я розм., РО́ЗМИР розм. (налагодження мирних взаємовідносин, дружніх стосунків, а також угода про це); ПЕРЕМИ́Р'Я (тимчасове припинення воєнних дій, а також угода про це). Дружба народів -. це злагода й мир (М. Рильський); Вічної вроди надай моїй недосвідченій мові І заподій, щоб година спокою до нас завітала, Щоб на землі і морях втихомирились війни криваві (М. Зеров); Візьміть назад свої гостинці, Одправте їх к багатирю Енею і просіть покою (І. Котляревський); Після замирення з поляками 60 дивізія була перекинута на Поділля (П. Панч); — На знак щирого і братерського примирення повстанців з низовиками наш старший послав вам шістнадцять сотень голів турецьких коней (І. Ле); Мовчать руїни, сонце сяє, І білий стяг примир'я має (О. Олесь); Кричить (Еней): — Чи ви осатаніли! Адже ми розмир утвердили! (І. Котляревський).

I. ГРОМА́ДА іст. (поземельне селянське об'єднання в Україні та Білорусії; збори членів такого об'єднання), ОБЩИ́НА, МИР, КОПА́, КУ́ПА (до XVІІ ст.); ДВО́РИЩЕ, ПЕ́ЧИЩЕ (родинне об'єднання); ЗАДРУ́ГА (у південних слов'ян). На селі Зобралася громада радить, Кого голить у москалі (Т. Шевченко); — В нашій селянській общині закладена споконвічна основа справедливого устрою... (Ф. Бурлака); Біля зборні зібрався весь мир (М. Коцюбинський); — На копу скликають, на раду громадську, — сказав Максим (І. Франко); Сімейна община відома за етнографічними даними у слов'янського населення;.. на Балканах її називали задругою, в Росії — печищем і дворищем (з журналу).

ЛЮ́ДИ мн. з означ. (певна кількість осіб, які мають що-небудь спільне у поведінці, зовнішньому вигляді), НАРО́Д, ЛЮД розм., МИР розм., ПУ́БЛІКА розм., НАРО́ДЕЦЬ зневажл., ЛЮДЦІ́ мн. зневажл., МИРЯ́НИ заст. Летять (слова) здалека — відтіля.., Де путь безправна та бездольна Для чорних стелеться людей (М. Рильський); — Яванці — красивий народ, декого з них наче зроблено з золота, тіло так і сяє розкішними золотими фарбами (Ю. Яновський); Здавалося, що він бачив увесь селянський люд України (О. Полторацький); (Хведоска:) Яка тіснота в церкві: миру, миру, мов бджіл у вулику (М. Кропивницький); По-святковому вбрана публіка поволі заповнювала бульвар (О. Донченко); Зайде в магазин, скромно стане в кутку із своєю папкою і.. придивляється, як відважують. А там же народець! Рильце не в одного в пушку, вони між собою одразу шу-шу-шу: "Контролер! Дружинник!" (О. Гончар); Вона (Леся Українка) послала в закордонну пресу листа до паризьких інтелігентів, щоб уся Європа побачила підлість і мізерію цих людців (які вітали російського ката-царя)... (Л. Смілянський); Один (лірник) сліпий, другий кривий, А третій горбатий. Йшли в Суботов про Богдана Мирянам співати (Т. Шевченко).