1. Філософський енциклопедичний словник

мудрість

МУДРІСТЬ — позатеоретична форма філософського відношення до дійсності, яка не вичерпується пізнанням істини, а потребує "життя в істині". М. визначається як досвідченість, що характеризується етичною духовністю, причетністю до вищих життєвих цінностей. М. є результатом використання пізнавальних та інтелектуальних зусиль людини в їх органічному зв'язку із потребами реальної життєдіяльності. М. — різновид практично орієнтованої свідомості, яка підпорядкована завданням засвоєння норм та правил "праведного" життя. Генетично М. сягає синкретичної форми досвіду особи. На рівні філософії проблема М. використовувалась у концепції "софійності" світу, згідно з якою творча смислонаповненість буття, його краса та довершеність визначаються причетністю до М. універсальної сили, що нібито керує світом. В раціональному розумінні М. є архаїчною формою духовно-практичного освоєння світу. Деякі функції М., що пов'язані з інтеграцією способу буття зі способом думок, використовуються в новому контексті філософською антропологією.

С. Кримський

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мудрість — му́дрість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. мудрість — (житейська) досвід, практика; (щось незрозуміле) премудрість; мудрощі, мудрота, ж. мудрація. Словник синонімів Караванського
  3. мудрість — [мудр'іс'т'] -рос'т'і, ор. -р'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
  4. мудрість — -рості, ж. 1》 Властивість і якість за знач. мудрий 1-3). 2》 Глибоке знання, розуміння, узагальнення чогось; досвід. 3》 Що-небудь складне, трудне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мудрість — МУ́ДРІСТЬ, рості, ж. 1. Властивість і якість за знач. му́дрий 1–3. Від нього віє мудрістю людини, що багато набачилась і натерпілась на своєму віку, не втративши, проте, життєвої радості (з мемуарної літ. Словник української мови у 20 томах
  6. мудрість — ДО́СВІД (сукупність знань, умінь, здобутих у житті, на практиці), НА́ВИЧКА, НА́ВИКИ (НА́ВИК рідше), ПРА́КТИКА, ШКО́ЛА часто зі сл. життя, життєва; МУ́ДРІСТЬ (МУ́ДРОЩІ) (глибокі знання, розуміння життя, здатність до узагальнення). Словник синонімів української мови
  7. мудрість — Му́дрість, -дрости, -дрості, -дрістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. мудрість — МУ́ДРІСТЬ, рості, ж. 1. Властивість і якість за знач. му́дрий 1 — 3. Від нього віє мудрістю людини, що багато набачилась і натерпілась на своєму віку, не втративши, проте, життєвої радості (Збірник про Крон. Словник української мови в 11 томах
  9. мудрість — Мудрість, -рости ж. Мудрость. Кожда пригода до мудрости дорога. Ном. № 1752. Словник української мови Грінченка