ортодоксія

ОРТОДОКСІЯ (від грецьк. όρνοδοζέω — правильно думаю) — 1) У релігії: "правовір'я", узгодженість переконань з офіційною церковною традицією. Протилежною до О., за церковним вченням, є єресь. В християнстві причетними до О. вважають себе церкви, що визнають рішення перших семи Вселенських Соборів, дотримуються догматики, проголошеної у Нікео-Константинопольському символі віри, вчення про церковні таїнства тощо. "Ортодоксальне" християнство формувалося у І тис. н.е. шляхом впорядкування догматики та послідовного вилучення кількох "єретичних" течій: аріанства (після І Вселенського Собору), несторіанства (після III Вселенського Собору), монофізитства (після IV Вселенського Собору). Однак і воно зазнало розколу (з XI ст.) — на східну та західну течії. Перша засвоїла назву "ортодоксальної" (у нашій інтерпретації — "православної") церкви; друга перебрала назву "католицька" ("соборна"). Поряд з традицією обопільних звинувачень у відступленні від О. в обох течіях існує усвідомлення витокової єдності "соборної", "апостольської", "ортодоксальної" церкви, прагнення до діалогу з метою відновлення цієї єдності. 2) В широкому значенні: догматизована версія будьякої доктрини (у тому числі філософської), яка вимагає від своїх адептів послідовного та суворого дотримання.

С. Головащенко

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ортодоксія — 1. правовірність визнання всіх істин віри певної релігії та дотримання її приписів і заборон; 2. грец. назва православ'я. Універсальний словник-енциклопедія
  2. ортодоксія — ОРТОДО́КСІЯ, ї, ж., книжн. Неухильне дотримання принципів якого-небудь учення, світогляду. Римські філософи .. віддавали під науковий сумнів всяку ортодоксію (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  3. ортодоксія — (гр. orthodoxia — мислю правильно) неухильне дотримання постулатів, тверда послідовність у поглядах; а) позитивна о. — вірність поглядам, б) негативна о. — застиглість, відсталість думки. Словник стилістичних термінів
  4. ортодоксія — -ї, ж. Неухильне дотримання принципів якого-небудь учення, світогляду. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ортодоксія — ОРТОДО́КСІЯ, ї, ж., книжн. Неухильне дотримання принципів якого-небудь учення, світогляду. Сковорода різко критикував церковників і біблійські легенди. Словник української мови в 11 томах
  6. ортодоксія — ортодо́ксія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  7. ортодоксія — ортодо́ксія (від грец. όρθοδοξέω – мислю вірно) неухильне додержання певного вчення, поглядів, тверда послідовність у поглядах. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. ортодоксія — Правовірність, православ'я Словник застарілих та маловживаних слів