привласнення

ПРИВЛАСНЕННЯ — процес соціального формування, вдосконалення та відтворення суб'єктами життєдіяльності відносин власності (належності, володіння, розпорядження, користування). Здійснюється шляхом оволодіння і володіння соціальними суб'єктами об'єктом власності, набуття ними відповідних статусів власника і невласника та закріплення останніх у системі цінностей соціального престижу, у нормах права, моралі, звичаях, традиціях, стосунках влади. Детермінується — потребами самоствердження людських індивидів, їх груп у соціумі, спільноті, спільності, суспільстві з метою здобутися на визнання, престиж, славу, гідність, авторитет, соціальну індивідуальність; також способами його здійснення (влада, гроші, праця, підприємництво, гра, утриманство, спадщина та ін.). П. — антипод відчуження. Як атрибут людської життєдіяльності, П. виражає прагнення суб'єктів життєдіяльності до контролю над результатами своєї творчості, опредметнення власних сутнісних сил. Призначення П. полягає в стимулюванні цілісного освоєння людиною навколишнього світу, у наданні самій життєдіяльності людини осмисленого, а не лише доцільного характеру. У структурі форм людської життєдіяльності П. утворює реальні підстави для виникнення, утвердження та вдосконалення підприємництва. Завдяки П. здійснюються людські сподівання, а їхня чинність набуває статусу об'єктивності, унаочнюється. П. — це вміння людини надавати предметам соціальної реальності відповідної власної, персональної, індивідуалізованої форми Р. азом з тим у процесі П. суб'єкти життєдіяльності здобувають можливість піднестися над рівнем власного егоїзму з метою визначення "мого", "власного", "свого", "нашого", а також "чужого", "їхнього", "нічийного". У привласненні виражається спроможність людей (як окремих індивідів, так і соціальних груп, а також націй, народів, держави) до формотворчої діяльності, уміння дати раду результатам власної перетворювальної життєдіяльності, тобто не тільки володіти ними, а й нести за них відповідальність Я. к процес соціального формування, П. сприяє наданню соціальним зв'язкам і відносинам власної адекватної форми.

В. Коцюбинський

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привласнення — ПРИВЛА́СНЕННЯ, я, с. Дія за знач. привла́снити, привла́снювати. Виробництво [при імперіалізмі] стає суспільним, але привласнення лишається приватним (Ленін, 27, 1972, 302); Розвиток великого капіталістичного виробництва — виробництва заради наживи... Словник української мови в 11 томах
  2. привласнення — -я, с. Дія за знач. привласнити, привласнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. привласнення — рос. присвоение протизаконне, необґрунтоване відторгнення об'єкта власності, майнових і духовних цінностей від власника, здійснене особою, яка має мету в результаті такого акту стати власником цінностей незаконним, підступним шляхом. Eкономічна енциклопедія
  4. привласнення — привла́снення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  5. привласнення — ПРИВЛА́СНЕННЯ, я, с. Дія за знач. привла́снити, привла́снювати. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (з мови документів)... Словник української мови у 20 томах