привласнення

ПРИВЛА́СНЕННЯ, я, с. Дія за знач. привла́снити, привла́снювати.

Виробництво [при імперіалізмі] стає суспільним, але привласнення лишається приватним (Ленін, 27, 1972, 302);

Розвиток великого капіталістичного виробництва — виробництва заради наживи, заради привласнення додаткової вартості — веде до витіснення дрібних самостійних виробників, до їх тяжкої залежності від капіталу (Програма КПРС, 1961, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. привласнення — привла́снення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. привласнення — -я, с. Дія за знач. привласнити, привласнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. привласнення — ПРИВЛА́СНЕННЯ, я, с. Дія за знач. привла́снити, привла́снювати. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (з мови документів)... Словник української мови у 20 томах
  4. привласнення — ПРИВЛАСНЕННЯ — процес соціального формування, вдосконалення та відтворення суб'єктами життєдіяльності відносин власності (належності, володіння, розпорядження, користування). Філософський енциклопедичний словник
  5. привласнення — рос. присвоение протизаконне, необґрунтоване відторгнення об'єкта власності, майнових і духовних цінностей від власника, здійснене особою, яка має мету в результаті такого акту стати власником цінностей незаконним, підступним шляхом. Eкономічна енциклопедія