привласнення
ПРИВЛА́СНЕННЯ, я, с.
Дія за знач. привла́снити, привла́снювати.
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються (з мови документів);
Концептуальне бачення людської життєдіяльності в плані суспільних та особистісних вимірів феномена привласнення логічно пояснює його взаємозв'язок з відчуженням як своєю протилежністю (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- привласнення — привла́снення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- привласнення — -я, с. Дія за знач. привласнити, привласнювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- привласнення — ПРИВЛАСНЕННЯ — процес соціального формування, вдосконалення та відтворення суб'єктами життєдіяльності відносин власності (належності, володіння, розпорядження, користування). Філософський енциклопедичний словник
- привласнення — ПРИВЛА́СНЕННЯ, я, с. Дія за знач. привла́снити, привла́снювати. Виробництво [при імперіалізмі] стає суспільним, але привласнення лишається приватним (Ленін, 27, 1972, 302); Розвиток великого капіталістичного виробництва — виробництва заради наживи... Словник української мови в 11 томах
- привласнення — рос. присвоение протизаконне, необґрунтоване відторгнення об'єкта власності, майнових і духовних цінностей від власника, здійснене особою, яка має мету в результаті такого акту стати власником цінностей незаконним, підступним шляхом. Eкономічна енциклопедія