релятивізм

РЕЛЯТИВІЗМ (від лат. relativus — відносний) — методологічний принцип наукового, культурологічного, філософського мислення, світоглядно-філософська позиція, що виявляється в абсолютизації відносності змісту і значення феноменів духовної культури та соціального життя (знань, норм, цінностей, традицій, соціальних ін-тів), в абсолютизації їхньої залежності від суб'єкта, від різних умов та ситуацій. Р. заперечує будь-які абсолюти в сфері соціальних явищ та цінностей культури, наголошує на мінливості, плинності, історичності, плюральності духовного світу людини, її знань та уявлень, форм її соціального буття. Р. представлений у двох основних формах: когнітивний (гносеологічний) Р., який стосується сфери знання, проблеми істини, та власне культурологічний Р. (стосується сфери цінностей та соціально-культурних явищ). Когнітивний Р. був вперше обґрунтований софістами (V ст. до н.е.). Спираючись на тезу: "Міра всіх речей — людина" (Протигор), софісти стверджували відсутність загальноприйнятої (єдиної або об'єктивної) істини: є лише відносні істини за міркою даного суб'єкта. Софісти заклали основи також культурного Р., посилаючись на факт існування різних (несумісних) релігійних уявлень, звичаїв, норм (зокрема в сфері моралі — т. зв. етичний, або моральний, Р.). Когнітивний Р. спирався на культурологічний та етичний Р., але водночас слугував теоретичним обґрунтуванням останнього. В філософії Нового часу домінувала антирелятивістська, раціоналістична духовна орієнтація (ідея об'єктивної, абсолютної істини, пошук абсолютного обґрунтування етики та релігії). Р. відроджується в XIX ст. у зв'язку з критикою засад класичної філософії та формуванням некласичної філософії, розвитком історичної науки та пов'язаних з нею соціогуманітарних наук, революцією в природознавстві (кін. XIX — пер. чверть XX ст.). Посилення позицій радикального Р. в духовній ситуації кін. XX ст. знайшло свій вияв у постпозитивістській філософії науки ("історична школа": Кун, Лакатос, Феерабенд, Тулмін та ін.) як прояв "філософії постмодерну", де Р. перетворений у фундаментальний принцип філософського дискурсу та світобачення (Фуко, Ліотпар, Бодріяр, Деррида, Рортпі та ін.). Прибічники сучасного Р. розглядають науку, філософію, культуру з позицій конвенціоналізму та прагматизму — як сукупність окремих "парадигм", "концептуальних каркасів", "дискурсивних практик", "контекстів", які автономні, несумірні один з одним (у кожному з них своя істина). Подібне розчленування на окремі самозамкнені, самодостатні, "закриті" соціально-культурні утворення стосується також історії, розвитку цивілізації. Критики Р. (Ортега-і-Гассет, Поппер, Башляр, Коллінгвуд, Габермас, Ясперс, представники марксистської традиції) вказують на внутрішню суперечливість Р. (заперечуючи існування об'єктивної істини, Р. має заперечувати і власну претензію на істину). Радикальний Р. вступає у суперечність з імперативами розвитку сучасної цивілізації (необхідність подолання відчуженості між етносами, культурами, цивілізаціями, досягнення взаєморозуміння, консенсусу, об'єднання зусиль на основі об'єктивних знань, загальновизнаних ідеалів, принципів).

В. Свириденко

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. релятивізм — релятиві́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. релятивізм — -у, ч. 1》 Принцип відносності людських знань. Етичний релятивізм — принцип тлумачення моралі, який виходить з твердження про відносний характер моральних уявлень та понять. 2》 філос. Суб'єктивно-ідеалістичне вчення, яке заперечує можливість об'єктивного пізнання світу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. релятивізм — РЕЛЯТИВІ́ЗМ, у, ч. 1. книжн. Принцип відносності людських знань. Література обороняє людину від нею ж, людиною, створених .. сил; .. прагне дати їй тверду точку опори серед хаосу “негативних емоцій”, морального релятивізму (з газ.). 2. філос. Словник української мови у 20 томах
  4. релятивізм — релятиві́зм (від лат. relativus – відносний) 1. Принцип відносності людських знань. 2. Суб’єктивно-ідеалістичне вчення, яке абсолютизує відносність людських знань, заперечує момент абсолютно істинного в них і на цій підставі заперечує об’єктивну істину, пізнаваність світу. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. релятивізм — Філософський погляд, згідно з яким цінності мають відносний характер; теоретико-пізнавальний р. проголошував відносність істини (суб'єктивізм); етичний і естетичний р. відносять це переконання до оцінок і норм етичних та естетичних; протилежність абсолютизму. Універсальний словник-енциклопедія
  6. релятивізм — РЕЛЯТИВІ́ЗМ, у, ч., філос. Суб’єктивно-ідеалістичне вчення, яке на підставі відносності людських знань заперечує можливість об’єктивного пізнання світу. В. І. Словник української мови в 11 томах