скептицизм

СКЕПТИЦИЗМ (від грецьк. σκεπτικόζ — недовірливий) — гносеологічна позиція, яка полягає в сумніві щодо існування істини і надійних критеріїв її встановлення, в недовірі до певних поглядів і уявлень. Започаткований у Древній Греції Піроном з Еліди, С. проходить три періоди: 1) ранній С. (Пірон і його прихильники); 2) С. платонівської Академії (Аркесилай, Карнеад); 3) пізній С. (Агрипа, Секст Емпірик та ін.). Пірон сформулював основні аргументи проти можливості достовірного знання, суть яких полягала в наступних тезах: одні й ті самі речі у різних людей викликають різні відчуття; одні і ті самі люди у різних станах і різними органами почуттів сприймають речі по-різному. Тому отримати достовірне знання і раціонально обґрунтувати норми поведінки неможливо. С. епохи Середньовіччя і особливо Відродження відігравав роль критики церковного догматизму (Абеляр, Еразм Роттердамський, Монтень). С. цього періоду був непослідовним і суперечливим: користуючись аргументами прихильників Пірона проти розуму, він водночас стверджував безмежні можливості знання. Відштовхуючись від тези скептиків про неможливість отримати достовірне знання, Декарт робить методичний сумнів вихідним пунктом пізнання, тим самим обертаючи його на користь розуму. Крайньої форми С. набирає у філософії Г'юма, який, на відміну від античних скептиків, що ставили під сумнів істинність знань, стверджував сумнівність самого існування об'єктивного світу. В подальшому розвитку філософії ця тенденція постала у вигляді агностицизму (Кант, Марбурзька та Баденська школи неокантіанства, позитивізм та неопозитивізм), який стверджує принципову непізнаванність світу і внаслідок цього суто символічний характер пізнання.

Л. Озадовська

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скептицизм — скептици́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. скептицизм — СКЕПТИЦИЗМ – СКЕПСИС Скептицизм, -у. 1. Ідеалістична філософська концепція, яка піддає сумніву можливість пізнання об’єктивної дійсності. 2. Недовірливе ставлення до чого-небудь, сумнів у можливості або істинності чогось: дух скептицизму. Скепсис, -у. Те саме, що скептицизм 2: старечий скепсис. Літературне слововживання
  3. скептицизм — -у, ч. 1》 Ідеалістична філософська концепція, яка піддає сумніву можливість пізнання об'єктивної дійсності. 2》 Критично-недовірливе ставлення до чого-небудь, сумнів у можливості або істинності чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скептицизм — див. скептис Словник чужослів Павло Штепа
  5. скептицизм — СКЕПТИЦИ́ЗМ, у, ч. 1. Ідеалістична філософська концепція, яка піддає сумніву можливість пізнання об'єктивної дійсності. 2. Критично-недовірливе ставлення до чого-небудь, сумнів у можливості або істинності чогось. Словник української мови у 20 томах
  6. скептицизм — (англ. skepticism) філософське вчення, засноване на вираженні сумніву в існуванні надійних критеріїв істини та в непогрішності основних релігійних і філософських догм; крайня форма с. – агностицизм. Економічний словник
  7. скептицизм — скептици́зм (від грец. σκεπτικός – недовірливий) 1. Філософська концепція, що піддає сумніву можливість достовірного пізнання світу й існування надійного критерію істини. Крайньою формою С. є агностицизм. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. скептицизм — Філософський погляд, який відкидає можливість одержання повних і обґрунтованих знань (с. теоретико-пізнавальний, що виводиться з традиції скептиків) або вимагає критичної оцінки тверджень, прийнятих із посиланням на силу відповідного авторитету (с. Універсальний словник-енциклопедія
  9. скептицизм — НЕВІ́РА (відсутність віри, впевненості, переконаності в чому-небудь), НЕВІ́Р'Я, БЕЗВІ́Р'Я, НЕВІ́РСТВО рідше; МАЛОВІ́Р'Я (недостатність віри в що-небудь); СКЕПТИЦИ́ЗМ, СКЕ́ПСИС (критично недовірливе ставлення до чого-небудь). Словник синонімів української мови
  10. скептицизм — Скептици́зм, -му, -мові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. скептицизм — СКЕПТИЦИ́ЗМ, у, ч. 1. Ідеалістична філософська концепція, яка піддає сумніву можливість пізнання об’єктивної дійсності. 2. Критично-недовірливе ставлення до чого-небудь, сумнів у можливості або істинності чогось. Словник української мови в 11 томах