стоїцизм

СТОЇЦИЗМ (від грецьк. στοά — портик в Афінах, де збиралися стоїки) — одна з основних філософських течій доби Еллінізму; основні етичні ідеї С. відновлюються у новоєвропейській філософії, у трансформованому вигляді живлять сучасне духовне життя. С. виникає в Стародавній Греції, починаючи з кін. IV ст. до н.е. (Зенон), особливої популярності набуває в Римі у два перших ст. н.е. (Сенека, Епіктет, МаркАврелій). У межах С. встановлюється розрізнення трьох основних галузей філософського знання: вчення про природу (фізика), вчення про пізнання та мислення (логіка) і вчення про належне життя (етика). Світ розглядався в С. як організоване ціле, пройняте животворним Логосом, який виступає іманентною породжуючою силою і законом, що скеровує світовий розвиток О. станній мислиться як циклічний процес із періодичними спалахами світового вогню, виявленнями творчого Бога-Логоса. Душа людини розглядалась як частина світової душі; по смерті вона відділяється від тіла і втрачає особистісні ознаки. Через прилученість усіх людей до Логоса вони є громадянами єдиної світової держави — "космополісу". Але вони мають брати участь і в громадянському житті реальних держав — якщо це тільки не змушує їх до аморальних вчинків. За неможливості жити і діяти розумно і морально вважається виправданим самогубство. Головною метою людини проголошується доброчесне життя у згоді з природою, Логосом. Ідеал С. — мудрець, що досяг душевної незворушності (атараксії) і завжди діє у згоді із природним законом, відповідно до накреслень долі. Надалі поняттям "С." стали позначати моральну позицію, котра передбачає витриманість, стійкість, суворе дотримання моральних вимог, незалежно від сподівань на винагороду (щастя), гідну поведінку за будь-яких обставин.

В. Нестеренко

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. стоїцизм — стоїци́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. стоїцизм — СТОЇЦИ́ЗМ, у, ч. 1. Напрям в античній філософії, який вимагав свідомого підкорення людини пануючій у світі необхідності й приборкання своїх пристрастей. Одні філософи вбачали сенс буття в щасті (евдемонізм), .. Словник української мови у 20 томах
  3. стоїцизм — -у, ч. 1》 Напрям в античній філософії, який вимагав від людини свідомого підкорення пануючій у світі необхідності й приборкання своїх пристрастей. 2》 перен. Стійкість, мужність у життєвих випробуваннях, здатність протистояти спокусам. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. стоїцизм — стоїци́зм (грец. Στωϊκή, від στοά – портик в Афінах, де збиралися стоїки) 1. Одна з головних течій елліністичної і римської філософії, заснована в кінці 4 ст. до н. е. Найважливіше місце... Словник іншомовних слів Мельничука
  5. стоїцизм — Доктрина стоїків, гол. чином етична; життєва позиція, яка полягає у збереженні внутрішнього спокою, гармонії духу та витримці у важких життєвих ситуаціях. Універсальний словник-енциклопедія
  6. стоїцизм — Стоїци́зм, -му, -мові, в -мі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. стоїцизм — СТОЇЦИ́ЗМ, у, ч. 1. Напрям у античній філософії, який вимагав свідомого підкорення людини пануючій у світі необхідності й приборкання своїх пристрастей. Одні філософи вбачали сенс буття в щасті (евдемонізм),.. Словник української мови в 11 томах