1. Філософський енциклопедичний словник

теорема

ТЕОРЕМА (грецьк. υεώρημα, від υεωρίω — розглядаю, досліджую) — положення чи твердження, істинність якого встановлюють за допомогою доведення, заснованого на аксіомах чи на доведених раніше положеннях; у математичній логіці — речення аксіоматичної теорії, виведене на основі правил даної теорії; Т. — це формула, для якої існує доведення.

Джерело: Філософський енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. теорема — теоре́ма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. теорема — [теиорема] -мие, д. і м. -м'і Орфоепічний словник української мови
  3. теорема — теоре́ма (грец. θεώρημα, від θεωρέω – розглядаю) твердження, правильність якого встановлюють за допомогою спеціальних міркувань (доведень). Словник іншомовних слів Мельничука
  4. теорема — ТЕОРЕ́МА, и, ж. 1. мат. Твердження, правильність якого встановлюється доведенням. [Магістер:] Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити (Леся Українка); На дошці рисунок піфагорової теореми (С. Словник української мови у 20 томах
  5. теорема — -и, ж. 1》 мат. Твердження, правильність якого встановлюється доведенням. 2》 Висновок, який можна зробити з основних положень логіки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. теорема — Теоре́ма, -ми; -ре́ми, -ре́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. теорема — ТЕОРЕ́МА, и, ж. 1. мат. Твердження, правильність якого встановлюється доведенням. [Магістер:] Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити (Л. Укр., III, 1952, 97); На дошці рисунок піфагорової теореми (Вас. Словник української мови в 11 томах